Історія італійської думки (філософія, наука, культура)

Автор тексту: Friedrich Hohenstaufen

Навігаційний матеріал для зручності користування статтями.

Тут зібрано всі статті нашого сайту, пов’язані з італійським Ренесансом. Цей цикл замислюється як фундамент, або вихідна точка, від якої можна буде впевнено рухатися в бік інших країн Європи та інших століть. І було розглянуто дуже багато матеріалу, хоча, звісно, далеко не досконало. Особливо слабкий огляд Бібліотеки епохи Відродження I Tatti — де автором виступив узагалі невідомий мені автор, інтернет-анонім із комуністичними поглядами, але який усе ж таки, хай і погано, та оглянув майже 100 томів цієї бібліотеки, і бодай у якомусь вигляді закрив дуже й дуже багато авторів. Там розглядалися від однієї до кількох праць таких авторів, як: Боккаччо, Фічіно, Бруні, Полідор Вергілій, Альберті, Манетті, Верджеріо, папа Пій II, Гуаріно да Верона, Кіріак, Петрарка, Поліціано, Веджіо, Бембо, Уголіно, Меццо, Б’ондо, Понтано, Валла, Фоленго, Платина, Скала, Ландіно, Кузанський, Саннадзаро, Віда, Брандоліні, Філе́льфо, Беккаделлі, Факсоліс, Борромео, Муссато, Лоскі, Коррер, Даті, Верарді, Фонціо, Грегоріо Джиральді, Марулл, Джовіо, Дзабарелла, Салютаті, Савонарола, Веріно, Мануцій, Марразіо, Аріосто, Дечембріо, Браччоліні, дель Монте й делла Мірандола — всього 51 автор, і ще кілька праць про освітні трактати, ранні комедії та трагедії, суперечки навколо Цицерона тощо. Тож, якими б поганими не були більшість із цих оглядів, але якщо їх прочитати, то можна закрити величезний пласт уявлень про епоху, особливо якщо додатково гуглити про кожного автора. Бібліотека епохи Відродження I Tatti — добра основа й підкладка для підстраховки.

Ще одна вторинна, але водночас важлива праця — збирання енциклопедичних відомостей про різних авторів XI-XV століть у всіх ключових країнах Європи. Цей цикл називається «Мислителі Європи», і хоча сам по собі він дуже сухий, його цінність саме в тому й полягає, що безліч авторів, зокрема маловідомих, одразу згруповано за хронологією, локаціями та сферою діяльності, завдяки чому можна доволі швидко схопити загальну картину й виявити неочевидні зв’язки. Статті цього циклу такі:

• Мислителі Європи (XI століття) — Проторенесанс
• Мислителі Європи (XII-XIII століття) — Проторенесанс
• Раннє Відродження: від мистецтва до філософії (Данте, Петрарка тощо)
• Філософія Данте Аліг’єрі (розбір твору «Бенкет»)
• Утопія Данте Аліг’єрі (розбір твору «Монархія»)
• Мислителі Європи (XIV-XV століття) — Проторенесанс

Разом із Бібліотекою I Tatti — це вже дуже серйозний фундамент для просування далі. Але, звісно ж, цим далеко не все вичерпується. У зв’язку з поглядами самого Данте та його близького оточення постає питання про аверроїзм як один із найважливіших і майже прогресивних напрямів в ідейній спадщині Ренесансу. Крім того, дуже важливими виявляються італійські Академії, створені за зразком платонівської. Я свідомий ворог Фічіно та всіх ідеалістів, тому поки що не оглядав саму неоплатонічну Академію (хоча обов’язково це зроблю, але пізніше), зате непогано розширив контекст академічної культури, як за часів Фічіно, так і пізніше.

• Італійські аверроїсти (Падуя, Болонья, Неаполь)
  • Епікур, іслам і арабська філософія — може бути важливим у контексті аверроїзму та Ренесансу Іспанії.
• Римська Академія (Лето, Платина, Каллімах) і епікурейська філософія епохи Відродження
  • Бартоломео Платина. Про істинну насолоду і добре здоров’я.
• Академія Понтаніана в Неаполі (Беккаделлі, Понтано, Саннадзаро, Бенедетто Кроче та ін.)
• Академії в Падуї та Сієні (Палаючі Інф’ямматі й Оглушені Інтронаті).
  • Зародження перших трагедій на флорентійському діалекті (2021) — Баттіста Лізерре. Технічно це про Сади, в яких зародиться флорентійська Академія.

Тут уже майже завершується XV століття, і вже порушуються питання організацій XVI століття. В академіях уже масово починається визнання італійської національної мови на противагу латині, а початок XVI століття супроводжується повноцінним відродженням драматургії! Тож, не довго думаючи, я вирішив оглянути бодай ключові трагедії та комедії Італії XVI століття, а попередньо спробував укласти енциклопедичний зведений огляд біографій і праць для всієї Європи цього самого періоду. До слова, окремі статті з «Бібліотеки» тут виявилися дуже доречними:

• Драматургія епохи Відродження (комедії та трагедії XVI століття) — про Італію, Францію, Англію, Іспанію та Німеччину. 
• Сприйняття античної драми в ренесансній Італії (2016) — Франческа Скіроні
• Трагедії Італії епохи Відродження (Тріссіно, Ручеллаї, Чінціо, Спероні, Аретіно, Дольче, Тассо і Делла Валле).
  • Гері Р. Грунд — «Гуманістичні трагедії» (Мусато, Лоскі, Коррер, Даті, Верарді).
• Комедії Італії епохи Відродження (Аріосто, Довіці, Макіавеллі, Аретіно, Бруно, Чеккі, Пікколоміні).
  • Гері Р. Грунд — «Гуманістичні комедії» (Верджеріо, Альберті, Уголіно, папа Пій II, Меццо).
  • Джованні Баттіста Джеллі — ремісник, неоплатонік, поет.

Закривши тему драматургії, я перейшов до політичної тематики, істориків тощо, але вирішив поки що не занурюватися надто глибоко. Розглянув найпопулярніші праці про аристократичний етикет, коротко оглянув основних істориків в Італії того часу, а також політичний реалізм Макіавеллі та першого соціаліста-утопіста Італії — Франческо Доні. 

• Короткий огляд трактатів Кастільйоне «Придворний» (1524) і Делла Каза «Галатео» (1558)
  • Діалог про жінок із трактату Б. Кастільйоне — «Придворний» (1524)
• Італійські історики епохи Відродження.
• «Державець» Макіавеллі (1513) і «Світи» Доні (1552). Італія між реалізмом і утопізмом.

Тепер лишилося розглянути історію мистецтва (скульптура і живопис), але я поки що залишаю це на потім, хоча планується вичитка праці Вазарі. І можна переходити до найголовнішого, заради чого взагалі збирається весь цей гігантський контекст епохи, тобто до розгляду науки й філософії в Італії XV–XVI ст. Щойно ці дві сфери буде закрито, можна буде перейти до полегшеної версії оглядів для Франції, Англії, Іспанії та Німеччини XVI століття. Можливо, навіть продовжити цикл «Мислителі Європи», і, зібравши весь цей багаж, нарешті можна буде взятися за Бекона, Декарта тощо, з твердим переконанням, що принаймні в загальних рисах їхніх попередників було вивчено. Загальний огляд історії науки в Європі до 1500 року подано в наступній статті — Історія науки в Європі V–XV століть, і лише після неї я переходжу до статті про історію науки в Італії та про наукову революцію в Європі загалом.

Цю статтю я ще багато доповнюватиму й переписуватиму наново. І вона розширюватиметься аж до XIX століття. Тому коротко порушу тут ті чорнові начерки, які писалися про Італію Нового часу.

• Італійське Просвітництво (чернетка)
• Філіппо Буонарроті — консервативно-комуністична утопія. Фашизм спартанського типу.
• Філософія Якоба Молешотта (і там само окремі статті про всі його основні праці).
  • Л. Менеджелло — «Якоб Молешотт і концепція науки в XIX столітті: Науковий матеріалізм як «тотальний» світогляд». Короткий зміст дисертації.
• Моністичний матеріалізм в Італії та Франції XIX століття (поверховий огляд)
  • Луїджі Стефаноні — захисник матеріалізму в Італії.
• Огляд позитивізму в Європі та Латинській Америці (є розділ про Італію).
• Джузеппе Мадзіні — романтик, ідеаліст і лівий націонал-демократ.
  • «Лист Карлові Альбертові Савойському» (1831), Джузеппе Мадзіні
  • Ранні естетичні праці Джузеппе Мадзіні (захист романтичної драматургії)
  • Джузеппе Мадзіні та «Філософія музики»: Естетичний маніфест Рісорджименто й архітектура соціальної опери.
  • Огляд книги Джузеппе Мадзіні — «Віра і майбутнє» (1835)
  • Пізні естетичні праці Джузеппе Мадзіні (апологія Данте)
  • Політичні праці Джузеппе Мадзіні (малозначущі праці про демократію)
  • «Обов’язки людини» (1841-1860), або огляд філософії Джузеппе Мадзіні
• Маніфест Вентотене (1941)