Мемуари Національного інституту Франції (1795–1805). Французька ідеологія.

Автор тексту: Friedrich Hohenstaufen

Решту авторських статей можна прочитати тут

Як відомо, французькі «ідеологи», як головні спадкоємці філософських традицій Просвітництва, стояли біля витоків створення Національного інституту Франції та масштабної реформи вищої освіти. Із приходом Наполеона до влади, коли Ідеологи впали в немилість, усі їхні починання було придушено в адміністративному порядку. Про всю цю історію, включно з діяльністю Інституту та світоглядом головних представників «ідеології», можна прочитати у фундаментальній монографії Франсуа Пікаве. Наша стаття буде трохи незвичною, бо в ній буде стисло розібрано всю писемну спадщину Інституту, що виходила в щорічному (майже) збірнику статей під назвою «Мемуари». Головним інституційним центром руху «ідеологів» був конкретно Другий клас Інституту, що займався тематикою етики та політики (Classe des sciences morales et politiques). Цей клас випустив рівно 5 томів «Мемуарів» під французькою назвою Mémoires de l’Institut national des sciences et arts. Sciences morales et politiques. Усі ці томи буде розібрано на окремих сторінках цього сайту, і перейти до них можна тут:

• Том I — VI рік Республіки (1798)
• Том II — VII рік Республіки (1799)
• Том III — IX рік Республіки (1801)
• Том IV — XI рік Республіки (1803)
• Том V — XII рік Республіки (1804)

Республіканські дати в назвах не збігаються із сучасними датами виходу, бо матеріали спершу зачитувалися в Інституті, а вже потім видавалися через кілька років. Особливо це стосується першого тому. Лекції для нього зачитувалися вже від 1795 року, а опубліковано його буде лише 1798-го. Саме на сторінках цих п’яти томів уперше було представлено засадничі тексти школи Ідеологів. Серед них можна знайти програмні доповіді Антуана Дестют де Трасі, зокрема його «Mémoire sur la faculté de penser» (де вперше обґрунтовується термін і метод «ідеології» як точної науки про походження ідей). Доповіді П’єра Жана Жоржа Кабаніса, що склали основу його праці «Rapports du physique et du moral de l’homme». Дослідження й мемуари Константена Франсуа Вольнея, Домініка Жозефа Гара, П’єра-Луї Редерера та Жозефа-Марі де Жерандо.

Публікацію цієї серії було припинено у зв’язку з указом тоді ще першого консула Наполеона Бонапарта від 3 плювіоза XI року (23 січня 1803 року), яким Другий клас було скасовано через опозиційні настрої «ідеологів» та їхню критику авторитарного режиму. П’ятий том (1804) вийшов уже після офіційного розпуску класу й умістив матеріали останніх засідань і конкурсів. Цей клас було відновлено в структурі Інституту лише через три десятиліття, аж у 1832 році — рішенням Франсуа Гізо, і вже під назвою Académie des sciences morales et politiques.

У первісній структурі Національного інституту (1795-1803) поряд із Другим класом існували ще два відділення, чиї видання «Мемуарів» виходили паралельно. Перший клас відповідав за математичні та фізичні науки (Classe des sciences mathématiques et physiques). Це природничонаукове відділення Інституту публікувало найбільший обсяг матеріалів. Нас цікавить передусім Республіканська серія (1798-1806), що включала 6 томів під початковою назвою Mémoires de l’Institut national des sciences et arts. Sciences mathématiques et physiques. Уже менш цікава Імперська серія (1806-1815) включала цілих 8 томів під зміненою назвою Mémoires de la classe des sciences mathématiques et physiques de l’Institut de France. Крім того, існувала ще серія іноземних учених (Savants étrangers), у якій вийшло 2 томи (1805 і 1811 рр.) — вона містила праці дослідників, що не входили до штату Інституту. Отже, загалом природничонаукове відділення за республіканський і наполеонівський періоди підготувало 16 томів досліджень, що включають праці таких знаменитостей, як Лаплас, Лагранж, Кюв’є та Ламарк. 

Третій клас відповідав за літературу та красне письменство (Classe de littérature et beaux-arts). Як і Другий клас моральних і політичних наук, об’єднаний клас словесності та мистецтв у своїй початковій конфігурації випустив рівно 5 томів, як і Другий клас. Щоправда, тими самими указами Бонапарта від 1803 року Третій клас було поділено на три самостійні відділення, кожне з яких отримало власні видавничі серії: 

• Клас французької мови та літератури (Langue et littérature françaises) практично відмовився від формату «Мемуарів» на користь регулярної збірки промов і доповідей (Recueil des discours, rapports et pièces diverses).
• Клас історії та давньої літератури (Histoire et littérature ancienne) випустив ще 4 томи Mémoires (1815-1818), куди також увійшли матеріали читань від 1803 року.
• Клас красних мистецтв (Beaux-arts) видавав періодичні звіти й мемуари з архітектури, живопису та музики (серію зведено в підсумкові томи наприкінці Імперії).

Ми розглянемо загалом усі три класи Інституту, принаймні до 1805 року. А це всього 16 томів. Дати виходу й послідовність у всіх трьох класах майже збігаються, тож можна орієнтуватися на той список, який наведено вище для Другого класу. Другий клас, буквально ідеологічний, буде розібрано докладніше за все. Інші два класи будуть радше з дуже сильними скороченнями та узагальненнями.