Трохи конкретніший маніфест, розширення попередніх декларацій 1946–47 рр. Із цікавого: вони раптово прийняли принципи Фр. Ліста й погодилися, що режим вільної торгівлі є обов’язковим лише для високорозвинених індустріальних гігантів (виходить, що країни третього світу вільні захищатися). Уже в 67-му році активно просувається тема захисту меншин, боротьби з расизмом, поширення фемінізму тощо. Тож це виглядає дуже сучасно. Цікаво, що вони розглядають промислову революцію як «світову революцію», а їхні цілі дуже нагадують ліві: «поставити на службу людині». Ну і, очевидно, сподівалися на тіснішу інтеграцію ЄС, ніж зрештою вийшло. Водночас закликають і інші континенти до таких самих об’єднань. Загалом тут уже є якісь ідеї, що виходять за межі класичного ліберального набору «свобод».
Оригінал англійською мовою.
Усі інші програмні документи Ліберального інтернаціоналу можна знайти за цим посиланням.
Ми, ліберали двадцяти країн, зібрані в Оксфорді в рік двадцятої річниці Ліберального маніфесту та заснування Ліберального Інтернаціоналу:
– підтверджуємо нашу віру в принципи лібералізму, сформульовані в Ліберальному маніфесті;
– вітаємо утвердження цих принципів у деклараціях Організації Об’єднаних Націй та їхнє включення до конституцій багатьох нових суверенних держав;
– заявляємо у світлі цих принципів нашу виважену думку про події останніх двадцяти років.
Завдання лібералів у сучасній революції в людському житті
1. Революція, що змінила хід людських справ за останні кілька століть, набрала й продовжує набирати дедалі більшої сили та імпульсу.
2. Зростальний темп науково-технічного прогресу, кібернетика й автоматизація; ядерна енергія для миру або війни; засоби масової інформації; демографічний вибух; революція в очікуваннях добробуту та суспільних послуг; всесвітній розвиток промислового порядку, що замінює переважно сільське статичне суспільство; здобуття незалежності багатьма людьми — усе це відкриває величезні нові можливості для людського прогресу. Водночас у світі, де збільшується розрив між багатими країнами та країнами, що потерпають від голоду й злиднів, де лютують придушення свободи, дискримінація та агресивний націоналізм, вони також породжують імпульси до концентрації влади, гноблення й руйнування в таких масштабах, яких світ іще ніколи не знав і не міг собі уявити.
3. Основне завдання нашого часу — опанувати ці нові сили й обернути їх на службу людству. Засоби керування ними не матеріальні, а полягають у прогресивному розвитку всюди вільних суспільств освічених і відповідальних громадян, належним чином захищених їхніми спільними зусиллями від страху й нужди, від внутрішнього чи зовнішнього гноблення. Такі вільні суспільства можуть бути створені й збережені лише завдяки невтомній відданості принципам лібералізму.
Децентралізація і свобода
4. Співпраця й солідарність між вільними людьми стають дедалі більшою необхідністю в сучасному світі. Однак прагнення до нездорової централізації сприяє деградації парламентських інститутів, надмірній залежності особистості від держави, зростанню нових форм абсолютизму та безвідповідальних центрів влади через неконтрольоване бюрократичне розростання, формування державних і приватних монополій та обмеження деяких комбінацій роботодавців, робітників або і тих, і тих разом.
5. Ми вважаємо, що боротися з цими тенденціями можна лише шляхом зосередження уваги на першорядній необхідності свободи в усіх її аспектах, і зокрема шляхом:
а) максимально можливого розподілу й поширення влади в економічній, соціальній та урядовій сферах, особливо шляхом рішучих дій проти монополій;
б) збереження найширшої свободи слова й ініціативи в усіх питаннях освіти та культури, включно із засобами масової інформації;
в) надання всієї необхідної інформації для того, щоб кожен громадянин міг об’єктивно судити про всі питання, що становлять суспільний інтерес;
г) захисту прав меншин на користування основними свободами, викладеними в Ліберальному маніфесті;
д) ліквідації расового та всіх інших форм гноблення й дискримінації;
е) захисту індивідів і груп від усіх форм необґрунтованого вторгнення в приватне життя, таких як механізоване шпигунство.
Економічна політика і планування
6. Ми вважаємо, що планування урядами власної економічної діяльності є необхідністю, але за умови, що воно не використовується для придушення автономії приватного сектора економіки та цінового механізму вільного ринку, який також потребує підтримання вільної конкуренції. Ці принципи є засадничими для забезпечення економічного розвитку, максимізації виробництва й споживання і, отже, для забезпечення товарів і послуг, необхідних для соціального прогресу, в усіх країнах світу.
7. Ми вважаємо, що суспільство несе особливу відповідальність за захист природних ресурсів, культурних цінностей і краси міст та сільської місцевості від безладної забудови, здійснюваної як державними, так і приватними інтересами.
8. Зростання населення, що потребує непропорційного збільшення споживання, провокує інфляцію і ставить під загрозу соціальні та економічні здобутки й прогрес, сприяючи нестабільності грошової маси. В умовах вільної демократії цього можна уникнути лише за допомогою системи добровільного, збалансованого стримування з боку держави та всіх соціальних груп. Зусилля, спрямовані на реалізацію такої політики, мають стати пріоритетними в усіх країнах.
Міжнародне економічне співробітництво
9. Ми віримо в необхідність вільного переміщення людей, товарів, капіталу й послуг; у міжнародний поділ праці та в міжнародне співробітництво в якомога ширшому масштабі у валютних, соціальних і технологічних питаннях.
10. Ми виступаємо за створення регіональних економічних об’єднань за умови, що вони не стануть інструментами регіонального протекціонізму або економічної експлуатації однією країною інших країн і не перетворяться на бюрократично-технократичні режими, що діють поза системою демократичного контролю.
Рівність і добробут (Equality and Welfare)
11. Ми вважаємо, що значна частина зрослого багатства має бути використана для забезпечення рівності можливостей як для окремих людей, так і для держав у всьому світі.
12. Для окремої людини це передбачає захист від небезпек, пов’язаних із хворобою, безробіттям, інвалідністю та старістю, а також надання належного житла.
13. Це також вимагає надання найкращих освітніх можливостей, як фізичних, так і інтелектуальних, як гуманістичних, так і технічних, для кожного, незалежно від походження чи статків. З цією метою ми виступаємо за якомога ширше розмаїття й вибір систем освіти, за умови дотримання належних академічних стандартів і здатності школи виховувати вільних відповідальних громадян.
14. Це також передбачає необхідність боротьби з почуттям відчуження у працівників, надаючи їм право відповідально брати участь в управлінні, стабільності та розвитку підприємств, на яких вони працюють, і даючи їм можливість набувати в них фінансову частку.
15. Планування сім’ї має здійснюватися з повною повагою до відповідальності та свободи вибору окремих пар.
16. На міжнародному рівні це передбачає з боку високорозвинених у промисловому відношенні країн ліберальну торговельну політику, що адекватно враховує особливі потреби найбідніших частин світу, і надання їм фінансової та технічної допомоги для підтримки у створенні систем освіти й соціального забезпечення, у створенні інфраструктури, необхідної для економічного зростання, та у сприянні розвитку сільського господарства й промисловості.
17. Ми вважаємо, що допомога бідним районам не має надаватися з егоїстичних політичних чи економічних мотивів, і наголошуємо на необхідності співпраці влади та мешканців цих районів і розвитку в них почуття свободи, ініціативи та відповідальності. З цією ж метою ми вважаємо за необхідне тісну взаємодію між урядовими установами, приватними підприємствами та добровільними організаціями.
Мир і свобода
18. Ми вважаємо, що Організація Об’єднаних Націй, заснована на ліберально-демократичних принципах і на розвитку спільного міжнародного етосу, попри її нинішні недоліки, заслуговує на підтримку народів усіх країн, щоб перетворити її на ефективний світовий орган із чітко визначеними функціями та реальною владою, здатний забезпечити верховенство права в міжнародних відносинах.
19. Ми вважаємо, що інтересам усіх народів, зокрема й держав, які сьогодні посідають своє місце в технологічній цивілізації, найкраще відповідатиме їхнє самоврядування відповідно до принципів ліберальної демократії.
20. Ми підтверджуємо наше не раз висловлюване переконання в тому, що міцний мир може бути забезпечений лише через свободу і що ліберальна зовнішня політика має бути спрямована насамперед на розширення спільної зони свободи в усьому світі.
21. Ми переконані в необхідності домагатися надзвичайно складної мети збалансованого, контрольованого й ефективного скорочення всіх озброєнь. Поки цього не досягнуто, ми вважаємо, що вільні нації мають співпрацювати для забезпечення надійного захисту від ядерної або звичайної агресії.
22. Ми вітаємо всі регіональні об’єднання на всіх континентах, засновані на взаємному співробітництві вільних суспільств і такі, що ведуть до злиття національних суверенітетів. У цьому сенсі досягнення європейської єдності, відкритої для всіх демократичних європейських націй, є нагальною обов’язком самих європейців, щоб мати змогу робити ефективний внесок у мир, свободу й добробут усього світу.
Нарешті, ми хочемо ще раз наголосити на нашому обґрунтованому переконанні в тому, що завдання спрямувати світову революцію на благо людини — це ліберальне завдання. Воно вимагає терпимості та співпраці в умовах свободи. Воно вимагає ліберального усвідомлення зростаючих людських потреб, задоволення яких є нагальною необхідністю, ліберальних ідей, ліберальних ініціатив. Воно вимагає ліберальних партій, здатних справляти істотний вплив на політику своїх країн.
Тому ми вітаємо самоаналіз і стреси, що спостерігаються в неліберальних країнах і рухах, як свідчення того, що потреба у свободі заявляє про себе навіть у найскладніших обставинах. Наш обов’язок і наша воля — зробити все можливе, щоб допомогти цьому розвиткові.