Оксфордський маніфест 1997 року: ліберальний порядок денний на XXI століття

У принципі нічого особливо нового, просто бачення завдань партії до 2047 року.
Узагальнюється все те, що говорилося до цього, але робиться акцент на боротьбі з економічним протекціонізмом, що робить цей маніфест навіть «ліберальнішим», ніж усі попередні.
Загальне враження від тексту трохи віддає геополітикою, бо наголос робиться на міжнародному праві тощо, що сьогодні заведено називати «ліберальним світовим порядком», який «зруйнувався». З цікавого — прямо звучить заклик до дискримінації (!) на користь тих країн, які дотримуються всіх ліберальних і демократичних норм.

Оригінал англійською мовою.

Усі інші програмні документи Ліберального інтернаціоналу можна знайти за цим посиланням.

Ліберальний маніфест, ухвалений 48-м Конгресом Ліберального Інтернаціоналу 27–30 листопада 1997 року в будівлі муніципалітету Оксфорда, Велика Британія.

Натхненні засновниками Ліберального Інтернаціоналу, які п’ятдесят років тому оприлюднили Ліберальний маніфест, 475 лібералів з усіх континентів повернулися до Оксфорда 27–30 листопада 1997 року, щоб розглянути ліберальні відповіді на виклики й можливості, що постають на порозі нового тисячоліття.

За останні 50 років було досягнуто значного поступу в розбудові відкритих суспільств, заснованих на політичній та економічній свободі. Однак попереду ще довгий шлях. Новим поколінням належить визначити ліберальні пріоритети перед лицем нових можливостей і нових небезпек.

Лібералізмові й надалі доводиться долати чимало труднощів: порушення прав людини, надмірну концентрацію влади й багатства, фундаменталістські, тоталітарні, ксенофобські та расистські ідеології, дискримінацію за ознаками статі, релігії, віку, сексуальної орієнтації та інвалідності, бідність і неуцтво, зростання розриву між багатими й бідними, зловживання новими технологіями, послаблення соціальних зв’язків, конкуренцію за обмежені ресурси, погіршення екології в перенаселеному світі, організовану злочинність і політичну корупцію. Наше завдання як лібералів у XXI столітті полягатиме в пошуку політичних відповідей на ці нові виклики, які сприятимуть свободі особистості й правам людини, відкритому суспільству та економіці, а також глобальній співпраці.

Наші ліберальні цінності

Ми підтверджуємо нашу відданість принципам лібералізму, викладеним у Міжнародному ліберальному маніфесті від квітня 1947 року, і вважаємо: що свобода й індивідуальна відповідальність є основами цивілізованого суспільства; що держава є лише інструментом громадян, яким вона служить; що будь-які дії держави мають поважати принципи демократичної підзвітності; що конституційна свобода ґрунтується на принципах поділу влад; що правосуддя вимагає, аби в усіх кримінальних переслідуваннях обвинувачений користувався правом на швидкий і публічний судовий розгляд та на справедливий вердикт, вільний від будь-якого політичного впливу; що державний контроль над економікою і приватні монополії загрожують політичній свободі; що права й обов’язки йдуть пліч-о-пліч, і що кожен громадянин несе моральну відповідальність перед іншими членами суспільства; і що мир у всьому світі може бути збудований лише на повазі до цих принципів і на співпраці між демократичними суспільствами. Ми підтверджуємо, що ці принципи є чинними в усьому світі.

Свобода, відповідальність, толерантність, соціальна справедливість і рівність можливостей: ось основні цінності лібералізму, і вони залишаються принципами, на яких має будуватися відкрите суспільство. Ці принципи вимагають ретельного балансу між сильним громадянським суспільством, демократичним урядом, вільними ринками та міжнародною співпрацею.

Ми вважаємо, що умови індивідуальної свободи включають верховенство права, рівний доступ до повної й різноманітної освіти, свободу слова, об’єднань і доступ до інформації, рівні права та можливості для жінок і чоловіків, толерантність до різноманіття, соціальну інклюзивність, сприяння приватному підприємництву та можливостям працевлаштування. Ми вважаємо, що громадянське суспільство і конституційна демократія забезпечують найсправедливішу та найстабільнішу основу для політичного порядку. Ми розглядаємо громадянське суспільство як таке, що складається зі вільних громадян, які живуть у межах установленого закону, з гарантованими індивідуальними правами, з обмеженими повноваженнями уряду та підзвітного демократичному контролю.

Ми вважаємо, що економіка, заснована на правилах вільного ринку, приводить до найефективнішого розподілу багатства й ресурсів, заохочує інновації та сприяє гнучкості.

Ми вважаємо, що тісна співпраця між демократичними суспільствами через глобальні та регіональні організації в межах міжнародного права, поваги до прав людини, прав національних та етнічних меншин і спільної відданості економічному розвиткові в усьому світі є необхідною основою для миру в усьому світі, а також для економічної й екологічної стійкості.

Розвиток лібералізму, 1947-97 рр.

Ми вітаємо поступ, досягнутий за останні п’ятдесят років у втіленні ліберальних принципів на практиці в дедалі більшій кількості країн:

повернення свободи й демократії до колишніх комуністичних країн Європи
поширення демократичного правління та верховенства права.
кінець колоніалізму, коли раніше підлеглі народи дістали можливість самоврядування.
відхід держави від контролю над національною економікою, за загального визнання того, що ринкова економіка створює багатство ефективніше й розподіляє його ширше.
перетворення освіти з привілею меншості на процес тривалістю в життя для дедалі більшої кількості громадян.
зростання поваги до прав людини як усередині держав, так і як предмета міжнародного нагляду та — за потреби — втручання.
зростання національної та міжнародної обізнаності про права жінок і дітей.
поширення правил рівності на сексуальні меншини та визнання того, що гомосексуальність і лесбійство є законними виявами особистих схильностей.
консолідація відкритої міжнародної економіки в узгоджених межах міжнародного регулювання.
зміцнення міжнародного права, а також глобальних і регіональних інститутів.
розширення свободи інформації, спілкування та подорожей як усередині, так і поза національними кордонами.
визнання того, що спільна відповідальність у світовій спільноті поширюється на спільний обов’язок боротися з убогістю у світі та захищати глобальне довкілля.

Завдання для нашого покоління

Ми визнаємо, що ці здобутки поки що доступні лише меншості людства.

Завдання, з якими нам доведеться зіткнутися в найближчі п’ятдесят років, полягають у тому, щоб розвивати досягнуте, поширювати принципи лібералізму по всьому світу й використовувати сили змін для консолідації, а не підриву розвитку відкритих суспільств.

Проблеми, з якими ми стикаємося, включають:

1. Завдання розширення демократії.

Ліберальна демократія нарешті стала широко визнаною як глобальна модель політичної організації. Але лише меншість держав і досі є справді демократичними. Авторитарні режими, військові еліти, що узурпують владу, зловживання державною владою в партійних цілях, кримінальні елементи, які здобувають вплив на уряд, жадібні до влади сили, що експлуатують народні надії та страхи, і далі блокують шлях до свободи. Ми закликаємо всі уряди та народи

застосовувати дискримінацію в міжнародних відносинах на користь урядів, які дотримуються норм прав людини та демократії;
скасувати смертну кару в усьому світі;
зміцнювати верховенство права та сприяти належному врядуванню в справді демократичних межах;
спрямувати державні видатки з військових на інвестиції в соціальний капітал, сталий розвиток і боротьбу з убогістю;
обмежити продаж зброї й не допустити продажу засобів репресій недемократичним режимам, а також сприяти ефективності реєстру звичайних озброєнь ООН;
вести боротьбу з корупцією, організованою злочинністю та тероризмом;
сприяти свободі ЗМІ від неналежного контролю чи втручання з боку уряду або домінуючих компаній;
прищепити через освіту найважливіше значення толерантності для самого існування цивілізованого суспільства

2. Проблема насильства і глобального управління.

У світі, сповненому жорстоких конфліктів, одним із найважливіших завдань є пошук ефективних засобів уникнення насильства. Дедалі взаємозалежніший світ також потребує високого рівня міжнародної співпраці для сприяння безпечному, сталому й справедливому світовому порядку. Транснаціональна злочинність, хвороби, що важко піддаються лікуванню, забруднення довкілля та загроза зміни клімату створюють додаткові проблеми для міжнародної співпраці. Ліберали віддані зміцненню глобального управління через ООН і регіональне співробітництво. Ми закликаємо всі уряди долучитися до ініціативи зі створення міжнародного кримінального суду з юрисдикцією щодо воєнних злочинців. Наша мета в XXI столітті — побудувати ліберальний світовий порядок, надійно заснований на верховенстві права та підтримуваний відповідними глобальними й регіональними інститутами.

3. Завдання вдосконалення демократії.

Ми визнаємо, що демократичні практики мають бути й надалі розширені, аби відповідати очікуванням більш освічених суспільств і захищати від розчарування в представницькому уряді. Громадяни заслуговують на кращий доступ до інформації, ефективніший парламентський контроль над виконавчою владою, ширші можливості відігравати активну роль у суспільному житті та ставити під сумнів дії своїх урядів. Принцип субсидіарності має повністю дотримуватися, щоб надати регіонам і місцевим громадам максимальну автономію. Ефективна децентралізація політичної влади на користь самоврядних громад залишається найкращим способом розширення прав і можливостей кожного громадянина.

4. Суперечність між самоврядуванням і правами людини.

Самоврядування, а точніше державний суверенітет, може конфліктувати з індивідуальною свободою та правами людини. Авторитарні режими зловживають принципом суверенітету, щоб заборонити втручання на підтримку тих, кому відмовлено у свободі. Ліберали наполягають на тому, що права людини неподільні й універсальні та не залежать від громадянства конкретної держави або від належності до певної етнічної чи соціальної групи, статі, релігії чи політичної партії. Міжнародна спільнота має знайти адекватні санкції проти урядів, які відмовляються дотримуватися принципів відкритого міжнародного суспільства.

5. Проблема бідності та соціальної ізоляції.

Бідність, безробіття та соціальна ізоляція затьмарюють життя чоловіків і особливо жінок, дітей та літніх людей і становлять серйозну небезпеку для громадянського суспільства. Бідність породжує відчай, а відчай породжує екстремізм, нетерпимість і агресію. Головне питання в боротьбі з бідністю полягає в тому, як надати людям засоби для самостійної боротьби з бідністю, щоб вирватися з нужди. Ми закликаємо до активної політики, що створює можливості для освіти й працевлаштування, допомоги тим, хто не може допомогти собі сам, спираючись на партнерство між державним і приватним забезпеченням. Державні установи та системи соціального забезпечення мають бути максимально гнучкими й якомога більш локально керованими, спрямованими на заохочення індивідуальної відповідальності та реагування на індивідуальні обставини.

6. Проблема ощадливого уряду.

Вічна омана, ніби організація людського щастя — це справа уряду, у всьому світі рухається до кризи, якщо не до краху. У більшості індустріальних країн надмірні й погано спрямовані системи соціального забезпечення та перерозподілу загрожують обвалитися, а державні бюджети — покласти на майбутні покоління дедалі більший борговий тягар. У країнах, що розвиваються, спроби сприяти розвитку виключно або переважно діями уряду приречені на провал через перевантаження уряду й придушення приватної ініціативи — єдиного чинника, який може забезпечити справді стійкий розвиток. Ліберали визнають, що можливості уряду обмежені, що «великий уряд» і зростання державних видатків самі по собі є серйозними загрозами для вільного суспільства, а отже, обмеження сфери діяльності уряду та скорочення державних видатків мають бути пріоритетними.

7. Необхідність нового контракту між поколіннями.

Ми усвідомлюємо напруження між безпосереднім тиском попиту й споживання та довгостроковими інтересами суспільства й довкілля, про які мають дбати уряди як опікуни суспільства. Ми прагнемо до нового контракту між поколіннями, визнаючи вигоди, які нинішні споживачі та громадяни отримали від попередніх інвестицій, і відповідальність, яку вони несуть за збереження та оновлення природного середовища, культурних цінностей, суспільних активів і соціального капіталу для майбутніх поколінь. Ціни мають відображати основні витрати забруднення та експлуатації природних ресурсів.

8. Виклик науково-технічного прогресу.

Ми вітаємо економічні та соціальні можливості, які надають нові технології та наукові інновації. Але ми також визнаємо необхідність суспільного контролю за їхнім потенційним впливом і неналежним використанням, а також національного й міжнародного регулювання. Принцип обережності має бути керівним принципом у всіх секторах людської діяльності. Це особливо справедливо щодо загрози зміни клімату, з якою людство має негайно впоратися. Нагально потрібні обов’язкові угоди та графіки для істотного скорочення споживання викопного палива. Споживання має перебувати в межах регенеративних можливостей екосистем. Усі хімікати, генетично модифіковані речовини та промислові продукти мають бути ретельно випробувані перед їхнім комерційним використанням. Ми також вітаємо революцію в комунікаціях, яка пропонує нові можливості для розвитку творчості, децентралізації, індивідуальної автономії та ініціативи. Ліберали наполягають на різноманітних каналах комунікації, що надаються завдяки конкуренції на відкритому ринку. Інформація, мережі та інші комунікаційні структури мають бути широко доступними, з відкритими системами для виробників і споживачів, а також органів, що представляють суспільні інтереси.

9. Завдання створення відкритих ринків.

Відкритим суспільствам потрібні відкриті ринки. Ліберальне, відкрите й толерантне суспільство потребує ринкової економіки. Політична свобода та економічна свобода нерозривно пов’язані. Завдяки ринкам ідей та інновацій, завдяки конкуренції за найкраще рішення ринкова економіка створює динамічний поступ, який забезпечує найкращі можливості для незалежного життя. Завдяки засадничому принципу приватної власності та правовій основі для запобігання монополіям відкриті ринки породжують приватну ініціативу й економічні засоби для соціальної допомоги. Бюрократичні правила ринкової економіки та протекціонізм, отже, є бар’єрами для нових можливостей і нових робочих місць як у країнах, що розвиваються, так і в індустріальному світі.

Для досягнення екологічно й соціально сталого розвитку акцент слід перенести з оподаткування праці на оподаткування споживання енергії та сировини. Без такої зміни екологічні проблеми й безробіття й надалі зростатимуть.

10. Завдання світового розвитку.

Корумпований і авторитарний уряд, слабкі держави й суспільства, безробіття, зубожіння, неграмотність і перенаселення — усе це сприяє погіршенню стану довкілля, породжує потоки мігрантів і біженців та провокує повстання проти політичного й соціального порядку. У довгострокових інтересах розвиненого світу заохочувати людський поступ і допомагати економічному розвиткові в бідних країнах; це також моральна відповідальність. Оскільки відкриті світові ринки найкраще сприяють процвітанню як у багатих, так і в бідних країнах, лібералам доведеться наполегливо наголошувати і, в міру своїх можливостей, втілювати свою тверду переконаність у тому, що вільна торгівля, надаючи кращі можливості економічно слабким, є найнадійнішим способом подолання бідності у світі. Тому опір економічному протекціонізму залишається ключовим обов’язком лібералів.

На порозі XXI століття ми, ліберали, зобов’язуємося працювати разом, щоб відповісти на ці виклики. Ми підтверджуємо ліберальну відданість тому, щоб поставити свободу і гідність кожної людини в центр нашого політичного життя.