Маніфест, ухвалений Конгресом Ліберального інтернаціоналу 18–21 травня 2017 р. в Андоррі
Оригінал російською мовою (це, так би мовити, просто передрук).
У форматі PDF всіма мовами ООН.
Усі інші програмні документи Ліберального інтернаціоналу можна знайти за цим посиланням.
Передмова, якої немає в російській версії маніфесту
Після стартової конференції в Оксфорді 2015 року, засідань Редакційного комітету під головуванням Карла-Гайнца Паке в Берліні, Тайбеї, Нью-Йорку та Марракеші 2016 року, двох раундів внесення доповнень і виправлень національними ліберальними партіями в першому кварталі 2017 року, обговорення на підсумковій конференції в Оксфорді 10 квітня 2017 року, подальшої перевірки й редагування Джоном Лордом Олдердайсом та остаточного розгляду президентом «LI» Джулі Миновес 20 травня 2017 року ліберали з усього світу, зібравшись в Андоррі, творили історію: об’єднавшись у сім’ю Ліберального інтернаціоналу (LI), ми одностайно ухвалили й підписали новий Ліберальний маніфест.
Маніфест в Андоррі є безпрецедентною спробою лібералів віддзеркалити нашу багату історію ліберальної думки й почерпнути з неї мужність та натхнення, щоб протистояти викликам сьогодення і будувати мирне, процвітаюче та прогресивне майбутнє. Ми, ліберали, які ухвалили цей своєчасний Маніфест, прибули з різних куточків світу, але маємо спільне бачення: ми віримо у свободу кожної людини як основу людського поступу й віримо в здатність людей створити вільний і кращий світ. Саме це послання ми несемо з Берліна до Тайбея, з Нью-Йорка до Марракеша, з Оксфорда до Андорри.
Андоррський маніфест — це успішний результат трирічного процесу натхненних дискусій і плідних обмінів між членами Ліберального інтернаціоналу з усього світу. Ініційований президентом Ліберального інтернаціоналу Джулі Миновес-Триквелл під час його інавгурації як 13-го президента LI у квітні 2014 року, процес розроблення Маніфесту було розпочато на конференції в Оксфорді 2015 року. Карл-Гайнц Паке, заступник голови Фонду Фрідріха Науманна за свободу та віцепрезидент Ліберального інтернаціоналу, узяв на себе непросте завдання очолити редакційний комітет Маніфесту.
Місце проведення конференції було обрано навмисно, адже саме в Оксфорді 70 років тому, 1947 року, ліберали з 19 країн Європи зібралися на сходах Вадгам-коледжу Оксфордського університету, щоб створити політичну федерацію, яка поширюватиме ліберальні цінності та права людини по всьому світу. Жахи двох світових воєн і прагнення запобігти повторенню подібних звірств у майбутньому привели до ухвалення одного з найвпливовіших ліберальних документів XX століття — Оксфордського маніфесту, який ознаменував народження Ліберального інтернаціоналу.
Керуючись засадничими принципами Оксфордського маніфесту, Редакційний комітет, до складу якого, окрім Карла-Гайнца Паке та президента LI, увійшли Нурул Іззах Анвар, Карлос Газоліба, Інгемунд Хегг, Ахмад Харірі, Олів’є Камітату, Фелісіта Медвед, Оюн Санджаасурен, Крістіан Шарлінг, Рікардо Лопес Мерфі, Джулі Сміт і Гелен Зілле, прагнув віддзеркалити, оновити й повернути лібералізм у XXI столітті. Подальші зустрічі Редакційного комітету 2016 року відбувалися на чотирьох континентах, об’єднуючи різні регіональні погляди на найбільші загрози та найперспективніші можливості нашого часу.
Після двох раундів внесення доповнень і виправлень національними ліберальними партіями з усього світу в першому кварталі 2017 року Редакційний комітет знову зустрівся з членами Бюро та іншими ліберальними інтелектуалами в Оксфордському університеті для остаточного обміну думками. Стилістично відредагований президентом Honor Джоном Олдердайсом і доопрацьований президентом LI Джулі Миновесом, остаточний проєкт Маніфесту було офіційно представлено Карлом-Гайнцем Паке делегатам ювілейного 70-го Конгресу Ліберального Інтернаціоналу 20 травня 2017 року в Андоррі, які затвердили його за пропозицією президента. Маніфест було підписано кожним делегатом під час урочистої церемонії.
Одностайно ухвалений 200 делегатами з 56 країн, розташованих на 5 континентах, Маніфест в Андоррі є справді міжнародною перспективою лібералізму в XXI столітті. Уперше опублікований англійською мовою, наш Маніфест було перекладено для цього видання шістьма офіційними мовами ООН — англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою, а також німецькою, що ще раз підкреслює універсальний характер Андоррського Маніфесту й демонструє еволюцію Ліберального Інтернаціоналу в бік справді глобального ліберального руху.
І ось, із відданістю нашим ліберальним цінностям і впевненістю в нашій справі, ми з гордістю представляємо вам Ліберальний маніфест Андорри.
Юлі Миновес-Триквель — президентка Ліберального інтернаціоналу
Карл-Гайнц Паке — заступник голови Фонду Фрідріха Науманна за свободу і віцепрезидент Ліберального інтернаціоналу
Преамбула
У 1947 році група лібералів із різних країн світу опублікувала Оксфордський маніфест, що став першою міжнародною декларацією ліберальних принципів. Цей документ став відповіддю на жахіття й потрясіння Другої світової війни, підсумком якої були безпрецедентні за своїми масштабами руйнування і мільйони загублених життів, зокрема у зв’язку з таким чудовиським, антигуманним явищем, як Голокост. Після перемоги над нацизмом і фашизмом, опинившись перед лицем комуністичного авторитарного режиму, ліберали були сповнені рішучості відстоювати права людини й загальнолюдські цінності, і Оксфордський маніфест мав стати попередником іншого епохального історичного документа — Загальної декларації прав людини, ухваленої в грудні 1948 року Організацією Об’єднаних Націй.
У вільному світі ці ліберальні принципи впродовж десятиліть були міцним підґрунтям для забезпечення миру, верховенства права, прав людини та добробуту багатьох людей. Було визначено й розширено права особи, особиста свобода людини перебувала під захистом закону та справедливого й незалежного суду; зміцнювалися свобода віросповідання і свобода совісті; закон захищав свободу слова і преси; люди дістали право брати участь або, на власний розсуд, не брати участі в зборах і мітингах; дедалі ширшим ставав доступ громадян до повної освіти різних видів, а критерієм відбору тепер були здібності кандидатів незалежно від їхнього соціального статусу чи фінансових можливостей, що відкрило великі можливості для вільного вибору професії; а зростання добробуту забезпечило реалізацію права приватної власності та права займатися приватним підприємництвом; свобода вибору поширилася і на споживачів товарів та послуг, з’явилося більше можливостей скористатися плодами родючості земель і розвитку промисловості у світі; люди стали краще захищені від таких негараздів, як хвороби, безробіття й непрацездатність, дістали захист у старості, жінки й чоловіки дедалі більше зрівнювалися в правах. Успішне втілення цих принципів у життя приносило користь не лише громадянам вільних країн, а й допомагало боротися з комуністичними диктатурами, з поділом Європи, а також із багатьма авторитарними й популістськими режимами в Латинській Америці, Азії та Африці.
За сімдесят років від часу публікації Оксфордського маніфесту Ліберальний інтернаціонал у своїх семи наступних документах — деклараціях, маніфестах і зверненнях — знову і знову підтверджував свою відданість цим принципам. Ці документи становлять оплот ліберальної думки, джерело, з якого ми невтомно черпаємо натхнення і сили.
Сьогодні ми, представники ліберальних партій усього світу, об’єднані в родину Ліберального інтернаціоналу, знову хочемо на весь голос заявити про ті принципи, які викладено в Оксфордському маніфесті та всіх наступних документах, але, роблячи це, ми цілком усвідомлюємо, що лібералізм як течія філософської думки, універсальна як для теорії, так і для політичної практики, сьогодні знову зазнає нападів. З лівого флангу на лібералізм нападають ті, хто надає абсолютного пріоритету державі, справа — консерватори й націоналісти, крім того, нападки походять від популістських партій із різних кінців політичного спектра, яким для реалізації своїх ідей необхідна цілком «неліберальна» автократична держава. Окрім тих, хто хоче використати систему для створення неліберальних суспільств, є й ті, хто хоче не просто змінити систему, а спалити її дотла за допомогою радикальних руйнівних революцій — це анархісти й войовничі ісламські екстремісти. Усі ці напади на лібералізм, загальний мир і стабільність здійснюються не лише за допомогою традиційних методів, а й через нове середовище — кіберпростір. Сьогодні ми живемо в дуже небезпечний час, і немає жодного куточка у світі, який був би захищений від цих загроз.
Але з’явилися й нові можливості. Світ пережив технологічну революцію, постали грандіозні можливості для розвитку торгівлі, туризму й спілкування людей із різних країн земної кулі. Усе це відкриває величезні можливості для всього людства, допомагаючи мільйонам людей вибратися з убогості та сприяючи визволенню цілих країн від авторитарних режимів.
Добре розуміючи, що нові можливості пов’язані з новими викликами — глобальною зміною клімату, масовою міграцією та проблемою матеріально-майнового розшарування і нерівності доходів, — ліберали приймають як нові можливості, так і пов’язані з ними виклики. У періоди стабільності лібералізм може еволюціонувати й розвиватися планомірно, але в часи нестабільності з’являється можливість зробити рішучі кроки вперед у нашому світогляді. Наше завдання сьогодні — довести, що лібералізм здатен дати суспільству нові ідеї та виробити новий політичний курс для відповіді на ці виклики, а також отримати максимальну вигоду з нових можливостей, не зрікаючись при цьому наших переконань і цінностей. Ми боротимемося з анти-лібералізмом і прагнутимемо подальшого зміцнення та поширення ліберальних цінностей, у дусі ліберального універсалізму. Настав час замислитися над нашими ліберальними цілями й завданнями, актуалізувати їх, щоб дати ліберальну відповідь на наявні сьогодні загрози свободі. Ось що ми робимо, керуючись Ліберальним маніфестом 2017 року. З огляду на все викладене вище, ми, ліберали всього світу, які зібралися на з’їзд Ліберального інтернаціоналу, що відбувся в Андоррі двадцятого травня дві тисячі сімнадцятого року, ухвалили нижченаведений Маніфест:
Наша позиція: прогрес людства у вільному світі
Свобода кожної окремої людини є найважливішою умовою прогресу людства й побудови кращого світу. Як міжнародний рух, лібералізм твердо вірить у те, що запорукою прогресу й руху в бік кращого світу слугує людський розум. Лібералізм виступає на захист невід’ємного права всіх людей на життя, у якому вони самі можуть вирішувати, як хочуть його прожити.
Усі ми різні, і лібералізм поєднує в собі та культивує етнокультурне розмаїття у великій родині людства. Ми вважаємо, що люди можуть самі керувати своїм життям, самостійно писати свою літопис. А суспільство — це майданчик, на якому ці письменники можуть збиратися для обміну ідеями та думками, вчитися одне в одного нового й знаходити спільну мову, попри розбіжність інтересів. Суспільство дає людям змогу розвиватися, починаючи зі спілкування з батьками та няньками, далі — в розширеному сімейному колі, а потім уже й у зовнішньому соціальному середовищі — і тут коло спілкування людини стає дедалі ширшим і ширшим. Ми як особистості розвиваємося в соціальних взаєминах. Всеосяжний перелік прав, свобод і зон відповідальності дає змогу існувати й розвиватися плюралізмові ідей та переконань, а також розмаїттю соціальних контекстів, у яких люди народжуються й виховуються і які підживлюють це розмаїття, не створюючи при цьому конфліктів на ґрунті статевих, расових і вікових відмінностей, сексуальної орієнтації, віросповідання, непрацездатності або будь-якої іншої індивідуальної чи соціальної особливості. Ліберальне суспільство ґрунтується не лише на правах людини, а й на людських взаєминах.
Наша мета — відстояти ліберальні конструкти, які функціонують в умовах верховенства права й надають рівні можливості всім. Суспільство не може бути вільним, якщо в ньому немає таких свобод, як свобода слова та свобода зібрань і об’єднань. Ми хочемо, щоб інститути були демократичними, підзвітними громадянам і мали реальну силу, щоб вони могли забезпечити рівні права й свободи для всіх і кожного. Лише за таких умов розквітне творчість і підштовхне суспільний розвиток до миру, процвітання й відкритого глобального миропорядку. В економічному, соціальному та екологічному плані цей миропорядок має відповідати критеріям сталого розвитку як у поточний момент, так і в довгостроковій перспективі, а для цього необхідно налагодити комплексний механізм сталого управління природними ресурсами та екосистемами Землі.
Виклики: нові загрози на шляху свободи
Лібералізм поступово розвивався й зростав аж до 2000-х, коли на ліберальні ідеали, що на той час зібрали під свої знамена велику кількість однодумців по всьому світу, з усіх боків обрушився шквал нападок, які не припиняються й досі. Сьогодні хвиля авторитаризму, популізму та фундаменталізму загрожує зруйнувати й нівелювати наші ліберальні здобутки. Ці антиліберальні настрої часто підживлюються побоюваннями, що зростання нерівності між тими, хто має владу й багатство, і тими, хто цього не має, не дасть ліберальному суспільному договорові забезпечити рівні можливості для найбільш знедолених і незахищених верств населення. Також піддаються сумніву ефективність ліберальних інститутів влади та їхня здатність розв’язувати такі проблеми, як глобальна зміна клімату, зростання населення Землі та ускладнення міграційних процесів. У багатьох країнах суспільство стає дедалі неодноріднішим, що, своєю чергою, викликає в людей почуття незахищеності, посилюючи їхню прихильність до «своєї ідентичності» й розпалюючи їхню підозрілість і ворожість щодо всіх, кого вони сприймають як інших, відмінних від себе. Водночас багато хто вважає, що лібералізм — це не більш ніж зручний привід, який західне суспільство вигадало для прикриття свого економічного егоїзму й безвідповідальності. Ці тенденції кидають виклик лібералізмові, пропагують антиліберальні норми та інститути, загрожуючи привести світ до розколу на ворогуючі угруповання й зупинки прогресу людського суспільства.
Наша відповідь: можливості для кожного, прогрес для всіх
Найкраще, що може зробити лібералізм у відповідь на всі ці виклики, — це продовжувати відстоювати рівні можливості для всіх і кожного, зміцнювати ліберальні інститути та верховенство права в усьому світі, сприяти поширенню загальної освіти й громадянського виховання, сприяти розвитку охорони здоров’я, вільної та чесної торгівлі й надання сталих і довгострокових можливостей кожній людині, а також пропагувати й виховувати відповідальність і підзвітність інститутів влади повсюди. Ми, ліберали, віримо, що суспільний прогрес ґрунтується на здобутті нових знань і їхньому застосуванні на місцевому, базовому рівні внаслідок обговорень, співпраці та вивчення нового в галузі демократії, сфері освіти й науки, ринкової економіки та громадянського суспільства.
Сильною стороною лібералізму завжди були притаманні йому гнучкість і здатність адаптуватися до мінливих умов середовища, а отже, щоразу давати гідну відсіч новим викликам у міру їхньої появи. Лібералізм черпає сили з людської винахідливості та творчої потуги, а не просто ґрунтується на мудрості, накопиченій минулими поколіннями. У зв’язку з цим перед лібералами постає завдання зробити суспільний прогрес якомога динамічнішим, зробити так, щоб він ураховував інтереси всіх і кожного, був всеосяжним і всеохопним, допомагав кожній окремій людині осягнути й прийняти всю складність сучасного світу та набути сили в розумінні того, що кожна особистість складна й багатогранна, зробити прогрес нашого людського суспільства стабільним і сталим, щоб його плодами могли скористатися й усі наступні покоління.
Ліберали вважають, що права людини мають індивідуальний, а не колективний характер. З огляду на природну різноманітність людських бажань, характерів і талантів, а також релігійних вірувань і переконань, прагнення людей до щастя завжди, по суті, було і залишається особистою справою кожної людини. У цьому разі йдеться про таку свободу, яка дає людині змогу прожити життя так, як вона хоче, не обмежуючи свободу інших людей. Це аж ніяк не означає, що лібералізм зводиться до простого індивідуалізму. Не менш важливою тут є спільність людей. Лібералізм — це свобода, свобода особистості, а також ліберальність, терпимість і великодушність щодо «чужої» людини, а не лише щодо членів родини та близьких друзів, терпимість щодо всього людства як однієї великої родини. Ми, ліберали, виступаємо за такі інститути й політику, які відкривають максимальні можливості перед усіма людьми в теперішньому й майбутньому. Ми зобов’язані подолати закам’янілі соціальні бар’єри в наших країнах. Уряди всіх країн можуть і повинні створювати такі інститути та проводити такий політичний курс, які охоплювали б і були спрямовані на якомога ширше коло громадян, надаючи їм можливість дізнатися, що таке свобода.
Спираючись на викладені вище ліберальні принципи та з огляду на виклики, які стоять перед нами сьогодні, і ті, на які нам ще належить знайти відповідь, ми, ліберали, звертаємося до всіх із закликом до співпраці для виконання таких завдань:
1. Забезпечення рівних прав для всіх і захист прав людини в усьому світі
Усі члени суспільства повинні самі розпоряджатися своїм життям і нести за нього відповідальність та мати рівні права. Це — одна з ключових цінностей ліберальних демократій, що стоять на сторожі свободи особистості й верховенства права та не допускають несправедливої дискримінації. Ліберали захищають ці права як у своїх країнах, так і в усьому світі.
Як ліберали, ми прагнемо дати змогу кожному бути тим, ким він хоче бути, любити тих, кого він хоче любити, і жити так, як він хоче жити, чітко усвідомлюючи, що ці свободи будуть під надійним захистом, якщо при цьому не порушуються права інших осіб. Ліберали, виходячи із самої природи лібералізму, вважають, що дотримання прав будь-яких меншин має посідати надійне місце в ряду наших цінностей, і ми особливо підтримуємо тих, хто найбільш уразливий до дискримінації, чи то представників етнічних меншин і корінних народів, людей із видимими й прихованими порушеннями здоров’я, дітей, літніх людей і членів ЛГБТ-спільноти (лесбійок, гомосексуалів, бісексуалів, трансгендерів, небінарних людей, інтерсекс-людей тощо). Також необхідно охороняти права людей, які сповідують ту чи іншу релігію або віру, або є атеїстами, і надати їм можливість практикувати обрану віру, якщо їхні дії не порушують чинного законодавства та конституційних прав інших людей.
І хоча у XX столітті було зроблено великий крок уперед у сфері прав жінок, які становлять понад половину населення Землі, нерівність щодо прав жінок, особливо в розподілі власності та політичному представництві, тим не менш, зберігається, так само як досі зберігаються й насильство щодо жінок та невизнання за ними сексуальних і репродуктивних прав. У деяких країнах ця нерівноправність досі закріплена в законі: жінкам відмовлено в праві голосувати на виборах, володіти приватною власністю, здобувати освіту й користуватися особистою свободою. Тому ми й далі з усіх сил боремося за права жінок.
Завданням демократичних держав є забезпечення такого становища, за якого громадяни можуть користуватися наданою їм свободою для всіх у безпечних умовах і коли передбачено ефективний механізм стримування та покарання тих, хто порушує права людини й посягає на свободу інших громадян. Для цього потрібне адекватне державне фінансування сфери безпеки та правопорядку. У разі якщо якась держава порушує права людини, ліберальні демократичні країни мають бути готові, відповідно до положень Женевської конвенції про статус біженців, надати притулок тим, хто тікає від переслідувань. Нам цілком очевидно, що надання притулку належить до зони відповідальності міжнародної спільноти загалом. Водночас ліберальні країни визнають, що зобов’язані брати участь у пошуку й усуненні першопричини втечі людей із рідної країни, чи то економічна причина, політична, чи збройний конфлікт.
2. Зміцнення демократичних інститутів, законності та громадянського суспільства
Лише ліберальна демократична держава може гарантувати своїм громадянам належний захист прав і свобод, але ми не повинні дозволяти топтати ці свободи тим, хто їх не сприймає. Якщо демократичні країни будуть сильними й зможуть захистити себе, тоді й ми зможемо активно відстоювати наші ліберальні цінності та захищати демократичні інститути від тих, хто хоче підірвати або зруйнувати їх. Як форма політичного устрою країни, демократія передбачає можливість притягнення до відповідальності за свої вчинки тих, хто стоїть при владі. Підзвітність влади, своєю чергою, є запорукою кращої роботи органів державної влади, так само як і прозорість та достатня децентралізація під час ухвалення рішень, що гарантують безпосередню участь громадян в управлінні державою і надають громадянам можливість контролювати свій уряд. Дуже багато людей у світі потерпають від гнітюче низького професійного рівня влад у їхніх країнах, а погане державне управління часто пов’язане з корупцією, яка, як відомо, є однією з найруйнівніших хвороб суспільства. Ми повинні об’єднати зусилля для боротьби з корупцією, фальсифікаціями та організованою злочинністю на всіх рівнях влади — від місцевого до міжнародного, а також удосконалювати якість державного управління через упровадження ліберальних принципів підзвітності влади народові, прозорості, поділу влади, децентралізації ухвалення рішень, поваги до закону та наявності активного громадянського суспільства.
Основу будь-якої демократичної держави становлять вільні особистості, а відкритий діалог між громадянами, коли вислуховуються й обговорюються всі точки зору, веде до ухвалення довгострокових рішень, прийнятних для всіх. У вільному й динамічно розвиненому громадянському суспільстві люди спілкуються на різних дискусійних майданчиках, обмінюються ідеями, шукають точки дотику інтересів і діяльності, виробляють позиції, ведуть суперечки про цінності, духовні матерії та політику, незалежно від держави й ринкової економіки. Будь-які спроби влади використати громадянське суспільство у власних інтересах або придушувати неугодні, хоч і законні, організації громадянського суспільства мають бути відкинуті відкритим ліберальним суспільством. Натомість влада повинна стимулювати активний діалог між представниками громадянського суспільства та відповідними органами влади, щоб підвищити їхню залученість до життя суспільства. Релігії та інші вірування є невід’ємною частиною життя громадянського суспільства, однак ліберали виступають за відокремлення організованих форм релігії від державних інститутів, щоб уникнути централізації влади й зберегти розмаїття суспільства в наших країнах.
3. Захист свободи інформації, свободи слова, засобів масової інформації та права на недоторканність приватного життя
Свобода слова – це наріжний камінь ліберальної демократії. Ми виступаємо за безперешкодний доступ до інформації та її поширення для всіх громадян, за свободу думок, які не контролюються державою і нормативно захищені зводом правил, що відстоюють свободу. Завдяки новим технологіям обсяг отримуваної та збережуваної інформації сьогодні зростає в геометричній прогресії, і за цих умов ми маємо намір ужити необхідних заходів для того, щоб певна система правил гарантувала недоторканність приватних даних, захист особистої інформації під час роботи в мережі, свободу від стеження й нагляду, а також право на компенсацію в тому разі, якщо громадяни зазнали шкоди через порушення недоторканності їхньої особистої інформації або навмисну дезінформацію, при цьому канал комунікації значення не має. Для того щоб дати змогу засобам масової інформації та громадськості контролювати роботу структур влади, вкрай важливо забезпечити доступ громадян до інформації про діяльність державних структур і демократичних інститутів на всіх рівнях. Ліберали переконані в тому, що описані вище свободи й заходи захисту громадян є найважливішими умовами для існування вільного суспільства, в основі якого лежать свобода думок і свобода зібрань.
4. Сприяння розвитку, поширенню та підтримці освіти
Надання високоякісної освіти всім громадянам, незалежно від їхнього соціального статусу й матеріального становища, є найнадійнішою запорукою рівності можливостей. Освіта є запорукою суспільного прогресу й дає змогу знайти відповідь на глобальні виклики. Одним із найважливіших завдань лібералізму є забезпечення рівного доступу всіх людей до освіти й набуття знань, умінь і навичок, а також вироблення вміння критично мислити з раннього віку й упродовж усього життя, що дасть людям змогу прожити гідне й забезпечене життя. Громадяни повинні мати можливість самостійно керувати своїм життям і зберігати шанобливі добросусідські стосунки з тими, хто їх оточує, а це означає, що освіта має нести посил толерантності, поваги до прав людини та відмінностей у поглядах.
Крім того, рівний доступ до освіти необхідний для того, щоб діти, підлітки, дорослі та люди похилого віку могли якнайкраще застосувати свої таланти, незалежно від свого походження й соціального статусу. Мета – надати людям максимум можливостей, зробити суспільство якомога інклюзивнішим і сформувати навички, необхідні людині в умовах нової цифрової економіки, глобалізації та розвитку технологій, а також навички, потрібні для побудови міжособистісних стосунків і соціальних зв’язків. Усього цього можна досягти лише в тому разі, якщо буде надано додаткову підтримку тим, кому будь-які труднощі матеріального чи соціального характеру не дають змоги самостійно взяти активну участь у житті суспільства, і тоді ці люди зможуть зробити повноцінний внесок у розвиток суспільства, в якому вони живуть.
Громадянські свободи й розмаїття в наших країнах потребують свободи й розмаїття у сфері освіти. Ми, ліберали, завжди виступаємо за свободу освіти, яка відкриває перед людьми нові горизонти, даючи їм змогу обирати найбільш придатну освіту й методику навчання для себе та своїх дітей. Ми хочемо, щоб кожна людина впродовж усього свого життя мала доступ до якісної освіти, незалежно від своєї расової належності, національності, статі, віку, сексуальної орієнтації, релігійних переконань, обмежень за станом здоров’я або будь-якої іншої особливості особистого чи соціального плану.
5. Забезпечення максимального доступу до охорони здоров’я в разі хвороби або проблем зі здоров’ям
Попри значне збільшення тривалості життя та підвищення стандартів охорони здоров’я, люди в багатьох країнах світу досі страждають від недоїдання, обмеженого доступу до медичного обслуговування й охорони здоров’я. Це зло, з яким ми просто зобов’язані боротися з гуманітарних міркувань, і, оскільки міцне здоров’я дає змогу здобувати освіту в будь-якому віці, погана система охорони здоров’я значною мірою перешкоджає економічному розвитку. Крім того, сьогодні у світі зростає кількість людей із психічними захворюваннями, що несприятливо позначається на житті таких громадян і їхніх близьких. Психічні розлади, як і багато соматичних захворювань і порушень, тягнуть за собою серйозні наслідки в частині медичних витрат і втрату пацієнтом працездатності.
Уряди всіх держав світу та міжнародна спільнота мають зробити одним зі своїх першочергових завдань підвищення стандартів медичного обслуговування й забезпечення доступу до охорони здоров’я для всіх громадян. Для цього потрібно використовувати такі важливі інструменти, як електронна система охорони здоров’я та телемедицина. Однак не варто забувати, що в нашу добу передових технологій у багатьох людей досі немає доступу до питної води та санітарно-гігієнічних умов. Це необхідні для кожної людини речі, доступ до яких має бути абсолютно в усіх, при цьому необхідно не лише забезпечити сталий і безпечний доступ до природних ресурсів та екосистем, їхню охорону й дбайливе використання сьогодні та в довгостроковій перспективі, а й оголосити свідоме знищення природних ресурсів терористичним актом, воєнними діями або навіть злочином проти всього людства.
6. Забезпечення сталого глобального зростання
Глобальне економічне зростання принесе користь усім і кожному лише в тому разі, якщо воно буде сталим та інклюзивним у довгостроковій перспективі й сприятиме підвищенню рівня життя всіх громадян. Таке економічне зростання не повинно досягатися коштом майбутніх поколінь або ж відповідати інтересам людей, які живуть у деяких регіонах світу, коштом усіх інших.
Ліберали твердо вірять у те, що економічне зростання і прогрес мають бути сталими та довгостроковими в екологічному, фінансовому й соціальному плані. Це три основні якісні характеристики такого зростання. Економічний прогрес не повинен ґрунтуватися на погіршенні екологічної ситуації в окремих регіонах або в світовому масштабі, на надмірно великих кредитах чи пожертвах, захопленні ресурсів елітами, ухиленні від сплати податків або домінуванні однієї групи осіб над іншою.
Зміна клімату є найсерйознішою екологічною загрозою в історії людства. Наслідки зміни клімату ставлять під удар свободу і добробут наступних поколінь. У зв’язку з цим ліберали вважають, що накопичення багатства має відбуватися з урахуванням обмеженості ресурсів нашої планети та з дотриманням принципу обережності. Стале економічне зростання можливе лише за умови, що ми не допустимо незворотної екологічної шкоди й катастрофічних змін клімату планети внаслідок великого скупчення в атмосфері парникових газів. Для цього нам потрібна система правил для захисту й відповідального використання природних ресурсів — цього загального надбання людства. Ми маємо визнати, що такий підхід пов’язаний як із великими можливостями, так і зі значними витратами, які можуть собі дозволити багаті країни, але для бідних держав вони можуть виявитися непосильним тягарем. А це означає, що є як економічні, так і суто моральні підстави для надання всесвітньої підтримки бідним країнам у їхньому переході на рейки сталого розвитку.
Так само ліберали виступають за створення системи правил у сфері фінансової відповідальності, щоб уряди не могли перекладати матеріальну відповідальність за сьогоднішнє економічне зростання на плечі майбутніх поколінь і не могли розкладати основи демократії, фінансуючи видатки на суспільні потреби за рахунок боргових зобов’язань. Ліберали виступають за створення нормативної бази на місцевому, національному, регіональному та міжнародному рівнях для захисту приватних осіб і груп осіб від експлуатації з боку інших осіб, а також для того, щоб не допустити створення монополій, як державних, так і в приватному секторі.
7. Підтримка науково-технічного прогресу і боротьба зі зловживаннями його здобутками
Швидке зростання знань, якими володіє людство, є запорукою всесвітнього процвітання і сталого розвитку. Ми, ліберали, вважаємо творчий потенціал людства безмежним. Завдання держав — створювати сприятливий ґрунт для реалізації цього творчого потенціалу через забезпечення якісної шкільної освіти, підтримку науково-дослідницької діяльності, що ведеться в університетах, і зняття будь-яких державних обмежень із цієї сфери, забезпечення можливостей для розвитку підприємницької діяльності під час упровадження винаходів як інновацій, розширюючи, таким чином, межі людських знань і створюючи ринки для нових конкурентних товарів і послуг. Ці структурні зміни, спрямовані на інновації, мають бути прийняті й підтримані всіма верствами суспільства, тоді зменшиться нерівність у суспільстві й буде створено нові можливості, а це, своєю чергою, означає, що освіта має бути доступною для всіх вікових груп упродовж усього життя людини.
Високий темп наукових відкриттів, поширення цифрових технологій, розвиток біотехнологій та штучного інтелекту не лише відкривають великі можливості, а й кидають людству виклик. Не можна допустити, щоб ці здобутки науково-технічного прогресу використовувалися для війни або створення нових озброєнь. Основними сферами їхнього застосування мають бути лікування захворювань, досягнення продовольчої безпеки, розвиток і поширення прав і свобод. Уряди країн, міжнародні організації та громадянське суспільство мають запобігати явним зловживанням здобутками прогресу, здійснюючи прозорий і зрозумілий нагляд, що не перешкоджає науково-дослідницькому процесу та особистісному зростанню громадян.
8. Підтримка торгівлі та інвестицій
Як засвідчує історія, потік товарів і послуг, а також рух капіталу й людей через національні кордони сприяє поширенню достатку та процвітання. У міру того як дедалі більше країн вливається у світову економіку, вільна й взаємовигідна торгівля, а також транскордонні інвестиції стають основними інструментами боротьби з бідністю та зміцнення миру. Однак із відродженням протекціоністських настроїв у низці регіонів деякі країни опинилися відрізаними від благ вільної світової економіки. Тому ми маємо відстояти необхідність збереження й розширення сталого та налагодженого режиму міжнародної торгівлі, щоб забезпечити рівні можливості для всіх. Угоди про вільну торгівлю, двосторонні й багатосторонні, які країни укладали в минулому, виявилися ефективним інструментом розвитку регіональної торговельної інтеграції та формування інвестиційних партнерств. Такі угоди потрібно заохочувати за умови, що вони не порушують правил Світової організації торгівлі (СОТ) і залишаються відкритими для нових членів.
Протидія економічному протекціонізму залишається важливим завданням для лібералів, так само як і наше зобов’язання забезпечити доступ до благ вільної світової економіки якомога більшій кількості людей. У довгостроковій перспективі це єдиний спосіб зберегти відкрите ліберальне суспільство. І оскільки ми усвідомлюємо, що ринкова система сама по собі аж ніяк не гарантує справедливого розподілу багатства, ми й надалі боротимемося за рівний доступ до ринків, власності, капіталу, інфраструктури, системи охорони здоров’я та освіти для всіх і кожного. Сприяючи наданню рівних можливостей для всіх, ми тим самим даємо людям змогу взяти участь у глобальному економічному зростанні, зробити в нього свій внесок і скористатися його плодами, таким чином зменшуючи економічну та соціальну нерівність у суспільстві й змушуючи ринки працювати для всіх.
9. Підтримка контрольованої міграції
Ліберальне суспільство відкрите для міграційних процесів. Здатність переміщатися всередині країни й між країнами дає додаткову свободу та надає людині більше можливостей знайти своє щастя. Міграція людей є природним процесом і, як ми бачимо з історії, є благом, культурно збагачуючи країни, що приймають мігрантів. Мігранти можуть допомогти розв’язати проблему нестачі робочої сили, культурно збагатити суспільство й привнести в нього розмаїття; з іншого боку, цей процес, звісно ж, може підірвати економіку тих країн, з яких мігранти виїжджають.
І якщо в майбутньому масова міграція внаслідок економічних, соціальних, політичних та екологічних чинників, найімовірніше, зростатиме, потрібно навчитися краще розуміти ці процеси переміщення людей і керувати ними. Ми визнаємо, що в деяких випадках може виникнути потреба обмеження чисельності та темпів переміщення населення з урахуванням можливостей і розміру країни, що приймає. Крім того, необхідна належна правова база та комплекс допоміжних заходів для того, щоб мігранти й біженці могли краще інтегруватися в суспільство країни, що приймає, розкриваючи свій потенціал і роблячи цінний внесок у розвиток суспільства, в якому вони тепер живуть.
10. Зміцнення міжнародного миру та співпраці
Усі частини сучасної глобальної світової спільноти тісно взаємопов’язані, переплетені між собою та інтегровані одна в одну завдяки технологічній, соціальній та економічній співпраці. Проте тут і там виникають конфлікти через територіальні претензії, природні ресурси, державну владу, етнічну належність, релігію та ідеологію, а старі суперечки спалахують із новою силою. Для лібералів основою цивілізованого врегулювання будь-якого конфлікту залишається збереження й розвиток мирних і шанобливих відносин між країнами та суспільствами, а не застосування незаконних і агресивних силових методів. Міжнародні відносини мають розвиватися відповідно до норм, закріплених у міжнародних конвенціях і договорах. Необхідно зміцнювати міжнародні організації, суди та арбітражні структури, і якщо на додачу до міжнародної дипломатії для підтримання авторитету та втілення в життя рішень цих міжнародних організацій потрібне застосування фізичної сили, то в такому разі вкрай важливо, щоб усі сторони виконували ці рішення, керуючись у своїх діях силою права, а не правом сили.
Ліберали хочуть миру в усьому світі. Сімдесят років тому, після двох страшних світових воєн, ми зібралися разом, щоб закласти підвалини ліберального демократичного інтернаціоналізму, розпочавши нашу політичну співпрацю в Ліберальному інтернаціоналі та розвиваючи такі структури міжнародної співпраці, як ООН, Бреттон-Вудські інституції, міжнародні правові структури, що у своїй діяльності керуються Загальною декларацією прав людини, Європейський Союз і, в останні десятиліття, структури регіональної співпраці в Азії, Африці та обох Америках. Саме тому ми прагнемо стати каталізатором всесвітнього процесу роззброєння і є лідерами в боротьбі за нерозповсюдження озброєнь у світі. Ми розуміємо, що всі соціальні групи мають брати участь у процесі мирного врегулювання та розвитку суспільства. І ми твердо віримо в те, що це єдиний спосіб установлення миру на Землі, бо коли люди вважають, що їх принижують або поводяться з ними несправедливо, або що їхня ідентичність як окремих індивідів чи як соціальної групи, до якої вони себе зараховують, перебуває під загрозою, вони схилятимуться до насильства. Тому коли людям загрожує геноцид або ж базові права людини систематично зневажаються в умовах тиранії, що має необмежену владу над своїми підданими, обов’язок ліберальних демократичних держав — застосувати доктрину «Відповідальність по захисту», схвалену країнами-членами ООН у 2005 році.
Цим новим Манифестом ми, ліберали, знову підтверджуємо свою відданість принципам, викладеним в Оксфордському маніфесті 1947 року, і вносимо деякі корективи та доповнення відповідно до сучасності, чітко визначаючи в цьому документі наші переконання, а також намір зробити світ кращим і вільнішим, більш процвітаючим, щедрим, надійним і стійким домом для великої родини всього людства.