Черговий маніфест, що відсилає до всіх раніше опублікованих. Тепер із наголосом на права людини (особисто я, якщо що, в них не вірю, і цей концепт радше шкідливий, якщо говорити про наслідки для мислення, але корисний, якщо говорити про нього як про звід правил для тих, хто без них не може бути нормальним).
Усі інші програмні документи Ліберального інтернаціоналу можна знайти за цим посиланням.
Права людини: фундаментальна необхідність для людства і найважливіша попередня умова прогресу та стабільності
Ми, ліберали з усього світу, зібрані на Конгресі Ліберального Інтернаціоналу в Оттаві 9—12 вересня 1987 року, через 40 років після ухвалення Ліберального маніфесту і заснування Ліберального Інтернаціоналу, проголошуємо, що:
- оскільки чоловіки й жінки народжуються вільними, неповторними та рівноцінними, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, сексуальної орієнтації, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового чи іншого становища;
- оскільки повага до людської гідності, прав людини та основоположних свобод має глибоке коріння в різних історичних, культурних і релігійних традиціях;
- оскільки боротьба за права людини та основоположні свободи була, є і залишатиметься ядром лібералізму;
Ми закликаємо всіх чоловіків і жінок у всьому світі об’єднати зусилля в боротьбі за встановлення, розширення та захист прав людини й основоположних свобод у загальносвітовому масштабі.
Ліберальна позиція в минулому і теперішньому
Ми, ліберали:
- нагадуємо, що лібералізм постав як рух за свободу, спрямований проти королівського абсолютизму, відсутності духовної свободи, аристократичних привілеїв та економічного регулювання, з метою захистити індивіда від будь-якої концентрації та зловживання владою і забезпечити його право контролювати владу та брати участь в управлінні державою, виступаючи за такі речі, як
- особиста свобода, гарантована незалежністю здійснення закону і правосуддя,
- свобода віросповідання і свобода совісті,
- свобода слова і преси,
- свобода об’єднуватися або не об’єднуватися;
- нагадуємо, що ліберали завжди були переконані: ці права й умови можуть бути забезпечені лише справжньою демократією. Справжня демократія невіддільна від політичної свободи й ґрунтується на свідомій, вільній і просвітленій згоді більшості, вираженій через вільне й таємне голосування, за належної поваги до свобод і думок меншості;
- визнаємо, що повага до прав людини та основоположних свобод уперше була конституційно визнана в американському Біллі про права, французькій Декларації прав людини і Конституції Кадіса, а згодом продовжена в кількох сучасних конституціях, наприклад, у канадській хартії прав і свобод;
- ще раз підтверджуємо нашу віру в незгасну силу засадничих ліберальних принципів, визначених у Оксфордському ліберальному маніфесті 1947 року, а також у Оксфордській ліберальній декларації 1967 року і Римському ліберальному зверненні 1981 року;
- наголошуємо на загальному значенні Загальної декларації прав людини, ухваленої та проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, а також двох Міжнародних пактів про громадянські й політичні права та, відповідно, про економічні, соціальні й культурні права, ухвалених Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, і як наслідок цього — створення Комітету з прав людини;
- шкодуємо, однак, що міжнародні інструменти та інституції із захисту прав людини й основоположних свобод не наділені необхідними повноваженнями для вжиття заходів проти порушень з боку національних урядів;
- висловлюємо жаль із приводу того, що дві третини населення світу позбавлені основних прав людини та основоположних свобод;
- визнаємо, що технічний розвиток пропонує людству необхідні й корисні інструменти для створення кращого та гіднішого життя, а також нові можливості для загрози й порушення прав людини та основоположних свобод;
- заявляємо, що розвиток суспільства в усіх країнах потребує постійної боротьби за встановлення, розширення та захист прав людини й основоположних свобод;
- підкреслюємо, що боротьба за права людини має бути ненасильницькою. Насильство завжди загрожуватиме самій суті прав людини і, отже, міцності демократичного суспільства, коли воно зазнає сильного тиску. Водночас ми визнаємо право на збройний захист демократій і національного суверенітету, а також право на збройне визволення від гноблення й позбавлення прав людини, коли мирні засоби вичерпано і якщо ці дії самі по собі не є порушенням прав людини.
Досягнення, загрози та виклики сьогодні і завтра
Ми, ліберали:
- вітаємо той факт, що захист і розвиток прав людини, вочевидь, дістали загальне визнання як завдяки постійній кодифікації та розвиткові прав людини на міжнародних форумах, наприклад в ООН, так і завдяки неодноразовому згадуванню прав людини в національних конституціях, хоча насправді надто багато урядів відмовляються виконувати свої зобов’язання;
- вітаємо справжню народну боротьбу за права людини відповідно до міжнародних документів, згаданих вище, яка зростає й дістає підтримку на Сході й Заході, Півночі й Півдні, наприклад Amnesty International, Charter 77 і Комісії з прав людини в Латинській Америці;
- нагадаємо, що в Європі Португалія, Іспанія та Греція повернулися до сім’ї демократичних держав у 1970-х роках;
- вітаємо той факт, що в Латинській Америці ліберальна демократія здобула перемогу над військовими диктатурами в низці країн, хоча нове керівництво ще далеко не остаточно утвердилося;
- віддаємо належне філіппінському народові за його мужню й ненасильницьку боротьбу під проводом пані Корасон Акіно проти диктатури президента Маркоса, що сприяла утвердженню демократії та прав людини.
Ми, ліберали:
- занепокоєні, однак, тим, що права людини й основні свободи ігноруються та порушуються лівими й правими, теократичними та військовими режимами в усьому світі, надто часто під хибним приводом забезпечення національного порядку й безпеки, а також соціального та економічного розвитку;
- занепокоєні зростанням фундаменталізму, переважно релігійного, в усьому світі, який часто відкрито відкидає основні ліберальні цінності, такі як свобода особистості, свобода думки й інформації, а також відкрите суспільство;
- глибоко занепокоєні зростанням хвилі антисемітизму та неонацизму, які, як показав гіркий досвід світу в недавній історії, становлять серйозну загрозу самому існуванню демократії, і за потреби вживатимемо публічних кроків та ефективних заходів проти цих тенденцій у всіх країнах, зокрема й у нашій власній;
- занепокоєні зростанням кількості людей, які зазнають переслідувань, арештів без законних підстав, незаконних затримань, зникнень, тортур, страт і змушені покинути свою країну з вини урядів своїх держав;
- так само занепокоєні відмовою в праві покидати свою країну, що нав’язується окремим громадянам і меншинам тоталітарних держав;
- занепокоєні розвитком подій, коли дедалі більше держав закривають свої кордони для шукачів притулку, тим самим позбавляючи біженців права шукати притулку від переслідувань і репресій щодо прав людини;
- занепокоєні зростанням расизму та ксенофобії в багатьох країнах, де іммігрантів, біженців і меншини звинувачують в економічному та соціальному занепаді, а також у культурних і соціальних заворушеннях, роблячи їх цапами-відбувайлами;
- засуджуємо всі форми й акти тероризму і, визнаючи права та обов’язки суспільств і міжнародної спільноти в боротьбі з тероризмом, просимо всі уряди, яким необхідно вживати заходів проти тероризму, робити це з мінімальним обмеженням прав людини й у суворо визначені часові межі;
- занепокоєні можливістю зловживання досягненнями технічного прогресу та досліджень, що може поставити під загрозу недоторканність приватного життя й гідність окремої людської особистості, особливо в таких сферах, як електронна реєстрація даних і генна інженерія;
- занепокоєні можливим конфліктом між економічним зростанням і правом людства жити в здоровому довкіллі, де повітря, вода й ґрунт захищені від неналежного використання та забруднення.
Ми, ліберали:
- вимагаємо нових зусиль для скасування смертної кари та застосування тортур у всіх країнах і за будь-яких обставин;
- наполегливо закликаємо всі держави проводити ліберальну й великодушну політику щодо біженців і шукачів притулку, змушених покинути країну свого походження, головно або частково через переслідування й порушення прав людини;
- стверджуємо, що відсутність або відносно повільний економічний і соціальний розвиток у тоталітарних і багатьох країнах, що розвиваються, зумовлені запереченням прав людини та основних свобод. У суспільстві, де чоловікам і жінкам гарантовано особисту свободу та здійснення прав людини, їх найбільше заохочують розвивати власну ініціативу, зусилля й відповідальність на благо себе, свого суспільства та майбутніх поколінь. Права людини є умовою економічного й соціального поступу та політичної стабільності не лише в країнах, які вже досягли високого рівня економічного розвитку, а й у тих регіонах світу, що потерпають від недорозвиненості та економічної стагнації;
- наполегливо закликаємо всі промислово розвинені країни активізувати зусилля з надання країнам, що розвиваються, щедрої допомоги в цілях розвитку, спрямованої на сприяння демократичному розвиткові та повазі до прав людини й основних свобод.
Шляхи та засоби дії – як Ліберальний інтернаціонал може діяти в галузі прав людини
Ми, ліберали:
- заявляємо, що майбутнє лібералізму, отже, передусім залежить від його здатності очолити боротьбу за права людини та основні свободи в усьому світі;
- очікуємо, що всі ліберали й ліберальні партії, як у складі уряду, так і поза ним, візьмуть на себе ініціативу в утвердженні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод у своїх країнах;
- закликаємо всіх лібералів і всі ліберальні партії ініціювати кампанії на підтримку окремих осіб, груп і меншин, позбавлених прав людини, а також брати участь у кампаніях на підтримку демократії та поваги до прав людини й основоположних свобод;
- закликаємо всіх лібералів і ліберальні партії виявити солідарність і підтримати лібералів, які працюють у складних політичних умовах і потребують моральної, політичної та практичної підтримки;
- очікуємо, що всі ліберали й ліберальні партії звернуться до своїх урядів із закликом застосувати всі форми тиску, які можуть призвести до якнайшвидшої та повної ліквідації апартеїду і створення нерасової демократії в Південній Африці;
- очікуємо, що всі ліберали й ліберальні партії звернуться до своїх урядів із закликом надати країнам, що розвиваються, допомогу в цілях розвитку, що сприятиме демократичному розвиткові та повазі до прав людини й основоположних свобод;
- очікуємо, що всі ліберали й ліберальні партії звернуться до своїх урядів із закликом просувати багатосторонні ініціативи в контексті Схід—Захід, Північ—Південь і в усьому світі, з метою подальшого зміцнення наявних міжнародних інструментів у сфері прав людини, включно із запровадженням міжнародних санкцій за грубі й постійні порушення їхніх стандартів;
- підтверджуємо пропозицію Конгресу ЛІ 1978 року в Цюриху про створення Міжнародного суду з прав людини;
- наполегливо закликаємо всіх лібералів і ліберальні партії закликати власні уряди ратифікувати Міжнародну конвенцію проти катувань 1984 року, тим самим скасувавши катування в усьому світі;
- вимагаємо, щоб усі ліберали й ліберальні партії закликали свої уряди сприяти ухваленню конвенції проти смертної кари в усьому світі.
Ми, ліберали, нарешті,
- вимагаємо від Виконавчого комітету ЛІ створити робочу групу з контролю за дотриманням прав людини й основоположних свобод, яка зобов’язана:
- стежити за виконанням відповідних резолюцій Конгресу;
- заохочувати партії та групи-члени до дій на національному й міжнародному рівнях;
- збирати й поширювати інформацію про ліберальну діяльність у сфері прав людини в співпраці з ліберальними групами Ради Європи та Європейського парламенту;
- сприяти кампаніям, спрямованим на конкретні справи, в яких замішані ліберали;
- регулярно звітувати через Виконавчий комітет перед Конгресом Ліберального Інтернаціоналу.