Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Марк Ґавій Апіцій (25 до н.е. – 42 н.е.) – напівлегендарний давньоримський гурман і ненажера часів правління імператора Тиберія, ім’я якого незабаром стало прозивним. Марціал згадує про обід Апіція з Меценатом, зближуючи того з епікурейським гуртком поетів. Вельми закономірно, що негативні відгуки залишив Сенека, який повідомляє: “Апіцій у тому самому місті, звідки філософів вигнали як розбещувачів юнацтва, досяг успіху в трактирній науці і своїм вченням розбестив століття. Вельми підходящим для теми нашого твору буде розповідь про його смерть. Витративши сто мільйонів на ненажерливість, витративши тільки на бенкети всі дари правителів і величезний дохід з Капітолію, він впав у тугу, уперше був змушений запитати про свої ресурси і дізнався, що в його розпорядженні десять мільйонів сестерціїв. Розуміючи, що на цю суму йому доведеться жити немов упроголодь, він прийняв отруту і наклав на себе руки”.
Найімовірніше, це, звісно, анекдот. І це не поодинока згадка Апіція у Сенеки. При цьому, як і сам Марціал, він також зводить Апіція (радника з гастрономії) з Меценатом (радником з культури). Ще кілька анекдотів про Апіція наведено в “Природничій історії”. Пліній пише, що Апіцій цінував язики фламінго і, щоб отримати щось на кшталт фуа-гра, відгодовував свиней сушеними фігами і медовим вином. Він переконав Друза Молодшого відмовитися від вживання молодої капусти, оскільки така їжа личить тільки плебсу. А за твердженням Тацита, всесильний тимчасовий виконувач обов’язків імператора Тиберія, Луцій Елій Сеян, в юності “продавав свою розбещеність багатієві й моту Апіцію”.
Вважалося, що Апіцій збагатив давньоримське кулінарне мистецтво багатьма новими винаходами.