Натрапив на статтю помірковано-консервативного ресурсу RusHist про Луція Вера. І вельми симптоматично, що саме її автори говорять про братів співправителів:
“усі результати турбот цього імператора про поліпшення державного побуту і підняття моральності руйнував Луцій Вер поганим прикладом свого життя. Марк Аврелій і його співправитель були досконалою протилежністю один одному: вони ніби були представниками крайнього розвитку правил тих двох філософських шкіл, між якими ділилася тоді більшість освічених римлян, один – стоїцизму, інший – епікуреїзму.
Марк Аврелій був людиною точного виконання обов’язків, завчених за книжками, Луцій Вер – людиною, яка насолоджувалася життям. За Адріана й Антонінів панувала мода на вченість, і Луція Вера старанно вчили, але вчення не йшло йому на розум. Йому більше подобалися розваги. Він любив бувати на іграх цирку, на гладіаторських боях, бенкетував із веселими приятелями до пізньої ночі. Тому Антонін Пій тримав його на другому місці, висуваючи Марка Аврелія вперед”.
Ми знаємо, що й батько Вера, який цілком претендував на реальну владу, також був епікурейцем, навіть відкритішим за самого Вера, і тому всі міркування на кшталт тих, що йдуть вище, – не більше ніж вигадки консервативних коментаторів. Навіть сам Адріан може бути запідозрений у близькості до епікурейської школи, майже так само, як його підозрюють у близькості до стоїцизму.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
