За однією з версій, яких дотримуються дослідники епікурейської спадщини з Еноанди, автором знаменитого кам’яного напису міг бути Флавіан Діоген, і тоді датування напису переміщується на століття вперед (до 200-230 рр. н.е.). Після однієї з нових знахідок у 1970 р., стало можливим визначити перші 4 літери імені людини, яка слухала лекції Діогена (ABEI), і автор знахідки запропонував Абейркіоса (Abeirkios), але пізніше, Джордж Хоффман зробив кращу пропозицію і вибрав ім’я Авітіана (Avitianus). Очевидно, що і версія Авіт (Avitus) також можлива; і тоді Авіт, який був консулом у 209 р., був запропонований як кандидат на честь слухати лекції Діогена.
Квінт Гедій Лолліан (Гентіан?) Плавтій Авіт – римський державний діяч початку III століття. Його дідом був консул 144 року – Луцій Гедій Руф Лолліан Авіт, тому датування може бути зміщене і назад (про це нижче).
Наш герой почав свою кар’єру як військовий трибун XIII Парного легіону, дислокованого в провінції Дакія. У якийсь момент часу він був монетним тріумвіром. У 201/202 році його призначили легатом у провінції Азія (де й розташована Еноанда). За цим послідувало його призначення на посаду судді в іспанських провінціях Астурія і Галлеція. Після цього Плавтій Авіт був легатом VII Парного легіону з 202 року по, ймовірно, 205 рік. У 209 році він обіймав посаду ординарного консула разом із Луцієм Аврелієм Коммодом Помпеяном (онук Марка Аврелія). І останнє відоме нам призначення говорить про те, що близько 224 року Авіт був проконсулом у все тій же провінції Азія. Обидві дати, пов’язані з Азією, збігаються з варіантом датування життя Флавіана Діогена, тому вважається привабливим вважати саме цього консула слухачем епікурейця Діогена.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Другий кандидат, дід Плавтія на ім’я Луцій Гедій Руф Лолліан Авіт, який у 144 році обіймав посаду ординарного консула. У 146 році він перебував на посаді куратора громадських робіт; близько 157/158 року був проконсулом провінції Африка, а лише за рік по тому Авіт обіймав посаду легата пропретора провінції Віфінія і Понт (вже близько до Азії, але не зовсім те). Він був патроном Гельвія Сукцесса, батька майбутнього імператора Пертінакса. Але що найважливіше, Авіт був другом Марка Корнелія Фронтона! Того самого, який скупив сади Мецената. Того самого, який став одним із найвідоміших риторів Риму за всю його історію. Того самого, який був вихователем Марка Аврелія та Луція Вера, і листування з яким, чи не єдиний документ з вивчення поглядів імператора-стоїка, окрім його знаменитого щоденника.
Така дружба підвищує ймовірність зацікавленості Авіта у філософії, нехай навіть і епікурейській. Це датування трохи ближче до класичного раннього датування життя Діогена з Еноанди (згідно з яким кам’яний напис складено в 120-ті роки н.е.). Але датування цього типу засноване на стилістичному збігу з іншими написами в цьому регіоні, а ніщо не заважає цьому стилю зберігатися ще кілька десятиліть. До того ж, хоча старший Авіт і був легатом у Віфінії та Понті, але навіть тут ми знаходимо епікурейську громаду і можливий зв’язок.
Саме Авіту (“Александр, або Лжепророк”, 57) Лукіан подав скарги на замах, що його вчинив Александр, коли він мандрував морем з Абонтіха до Амастриди. Перебуваючи в Амастриді вже в безпеці, Лукіан зібрав там прихильників у великому епікурейському співтоваристві, для підтримки у своїх скаргах легату, хоча Авіт тоді все ж нічим не зміг допомогти. Проте ми бачимо Авіта в близькому зв’язку з епікурейцями Віфінії, і зовсім не складно припустити, що він міг мати контакти і з епікурейською школою в сусідній провінції Азія.