ECHAFAUD

Категорія: Історія філософії

Спеціальна рубрика для статей з історії філософії, яких в нас буде дуже багато.

  • Ніколя Шамфор – епікурейський революціонер

    Ніколя Шамфор – епікурейський революціонер

    Зовсім не новина, що Велику Французьку Революцію було підготовлено філософськими працями покоління, яке їй передувало. Принаймні так говорять у підручниках з історії. Насправді ж, усе було набагато складніше. Звісно, потяг філософів епохи Просвітництва до вільнодумства та рівноправ’я, природним чином посилює революційні вимоги. Але також безсумнівним є й те, що революції відбувалися задовго до цього моменту,…

  • Італійське просвітництво

    Італійське просвітництво

    Основне джерело статті: Антісері, Реале – “Західна філософія від витоків до наших днів”. Близько ⅓ матеріалу взято звідти дослівно. У цій же серії статті про німецьке просвітництво (тільки маловідомий його бік) і французьких ідеологів. Ранній період (перед-просвітництво) Становлення і поширення просвітницьких ідей в Італії було зумовлене історичним контекстом, у якому розвивалася культура країни. Відсутність єдиної…

  • Граф де Вольней – ідеолог та просвітитель

    Граф де Вольней – ідеолог та просвітитель

    Константен Франсуа де Шассбеф, граф де Вольней (1757-1820) – французький просвітитель, філософ, учений-сходознавець і політичний діяч. Народився в родині з Анжу, давно відомої своїм лібералізмом. Прадід Костянтина був сином королівського пристава, працював нотаріусом, а його брат був хірургом. Франсуа Шассебеф, дід Константена, був адвокатом і прокурором, а з 1741 року виконував обов’язки мера. У дворічному…

  • Французька Ідеологія

    Французька Ідеологія

    Поняття ідеології отримало своє друге народження завдяки К. Марксу. Ідеологія, за Марксом, це хибний світогляд, що виникає внаслідок матеріальних суперечностей у виробничій основі суспільства, – вона виражає специфічні інтереси певного класу, що видаються, через “перетворені форми свідомості”, за інтереси всього суспільства. Енгельс називав таку свідомість хибною і зазначає в цьому зв’язку, що держава – “перша…

  • Декада: Філософський, літературний та політичний огляд

    Декада: Філософський, літературний та політичний огляд

    Головним друкованим органом республіканської опозиції часів Наполеона, а також майданчиком для публікації філософських і культурних статей гуртка “ідеологів”, був журнал “La Décade philosophique, littéraire et politique“, який було створено 29 квітня 1794 року П’єром-Луї Женгене та який виходив щодесять днів (звідти й назва “Декада”). Пізніше, 2 жовтня 1804 року, він став називатися “Revue philosophique, littéraire…

  • Останній просвітитель Дестют де Трасі

    Останній просвітитель Дестют де Трасі

    За Старого режиму Антуан-Луї-Клод Дестют, граф де Трасі (1754-1836) – французький філософ, економіст, політичний і громадський діяч, лідер руху “ідеологів”, творець слова “ідеологія”. Член Французької академії, Академії моральних і політичних наук, Американського філософського товариства, пер Франції, кавалер і командор Почесного легіону. Дестют де Трасі належав до дворянського роду, який походить від лицаря Волтера Стюта, молодшого…

  • Просвітництво в Німеччині

    Просвітництво в Німеччині

    Французький епікуреїзм (або матеріалізм) зовсім не помер після ВФР. Очевидно, що якісь його елементи зустрічаються навіть у романтичній літературі, але він також зберігається і як визначна філософська школа. Зазвичай вважають, що його популярність була перекрита Німецькою філософією (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель), і в певному сенсі це справді так. Але ми знаємо, що в тій же…

  • Філософія Стендаля

    Філософія Стендаля

    Склейка матеріалів із книжки “История французской литературы” в 4 томах, видання 1946 року. У грудні 1801 року Стендаль пішов у відставку з армії Наполеона і оселився в Парижі. Тут він посилено вивчає матеріалістичну філософію, читає твори Гельвеція, Кондільяка, Кабаніса, Монтеня (а також де Трасі та Ж.-Б. Сея). Вивчає давньогрецьку та англійську мови. Стендаль був палким…

  • Соціалізм в епікурейській школі

    Соціалізм в епікурейській школі

    Цікавий факт, третій глава “Саду” після самого Епікура, застав Епікура вже дуже старим, а сам був доволі юним на той момент. Це людина вже іншого покоління, і коли він став главою школи, всі найближчі сподвижники Епікура на цей момент уже були мертві. Для кращого знайомства з творами Полістрата я відсилаю на рецензію Хірама Креспо. І…