Батьком імператора Луція Вера, зведеного брата і співправителя імператора-стоїка Марка Аврелія, був схильний до філософії епікуреїзму (що найімовірніше) Луцій Елій Цезар (101-138 рр. н.е.). Завдяки своєму власному батькові він увійшов до свити імператора Адріана і був ним усиновлений, що робило його найвірогіднішим наступним правителем Риму, але Елій Цезар рано помер, тож спадкоємцем стане другий названий сином Адріана на ім’я Антонін Пій. А між іншим, це саме Адріан, на прохання своєї прийомної матері (Помпеї Плотіни), допоміг епікурейській школі в Афінах, коли в тих виникли проблеми з правом успадкування титулу глави школи. Крім того, до моменту, коли вже Марка Аврелія і Луція Вера всиновить Антонін Пій, сам Аврелій був заручений з донькою Елія Цезаря (тобто з сестрою свого названого брата Луція Вера). Ось така ось Санта-Барбара.
Дві сімейні гілки перетинаються, маючи всередині себе як явно стоїчних філософів, так і схильних у бік епікуреїзму. При чому імператор Адріан ставив ці династичні зв’язки своєю обов’язковою умовою, коли через смерть Елія Цезаря йому довелося міняти спадкоємця; тобто він хотів, щоб принаймні син Елія зміг стати імператором, і це свідчить про те, що його вибір на бік Елія був із якихось причин украй вмотивованим.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Відомо, що Елій Цезар був великим поціновувачем літератури, особливо поезії Овідія та Марціала. Він зберігав “Епіграми” Марціала разом із “Мистецтвом кохання” Овідія в узголів’я ліжка і називав його “своїм Вергілієм”. Любив праці Апіція (головного кулінарного гурмана в історії античності, якого часто вважали епікурейцем, ну ненажера ж). За деякими відомостями, особисто писав непогані вірші, проте вони тепер не збереглися. А ось що писав автор біографії Елія в “Історії Августів”:
“Вер вів дуже веселий спосіб життя, здобув гарну освіту; злі язики кажуть, що він був більш приємний Адріану своєю зовнішністю, ніж своїми звичаями. При дворі він був недовго. Якщо його приватне життя не викликало схвалення, то й осуду воно не заслуговувало. Він пам’ятав про гідність своєї родини. Він вирізнявся витонченістю, привабливістю, царственою красою, мав шляхетне обличчя, володів піднесеним красномовством, легко писав вірші, не був також марним у державному управлінні”.