Метродор з Лампсака (ін.-грец. Μητροδωρος Λαμψακηνος; 331 р. до н.е. – 277 р. до н.е.) – давньогрецький філософ-епікуреєць. Один із чотирьох головних представників епікуреїзму, від праць якого збереглися лише окремі фрагменти. До школи Метродор потрапив набагато пізніше за Гермарха, проте швидко здобув високу репутацію і мав усі шанси стати наступним главою “Саду”. Уже у віці 24 років він мав посаду kathegemones (співправителя школи) разом зі старшими учасниками – Поліеном і Гермархом. Вважалося навіть, що Метродор був улюбленим учнем Епікура, бо останній написав про нього великий твір у п’яти частинах, і більше за інших розхвалював у відомих нам уривках. Однак Метродор помер на сім років раніше за вчителя, а ще до того вже помер і Поліен, і тому наступним схолархом призначили Гермарха, як останнього вцілілого з першої “четвірки” лідерів школи. У Метродора була також сестра на ім’я Батіда, яку він видав заміж за ще одного учня школи.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Діоген Лаертський наводить такий список творів Метродора:
“Проти лікарів” (3 книжки), “Про почуття”, “Проти Тимократа”, “Про велич духу”, “Про Епікурову допомогу”, “Проти діалектиків”, “Проти софістів” (9 книжок), “Про дорогу до мудрості”, “Про зміну”, “Про багатство”, “Проти Демокріта”, “Про знатність”. Крім того, відомо також про його полемічні твори “Проти платонового “Горгія”” у 2 кн., “Проти платонового “Евтіфрона””, “Проти тих, що схвалює риторів, виходячи з натурфілософії”, “Про богів”, “Про поетів”, “Про поезію”, тощо.
Цікаво, що він полемізує проти Демокріта і софістів, хоча здавалося б, це природні союзники епікурейства. Твір “Проти Тимократа” є внутрішнім шкільним розглядом, Тимократ був братом Метродора і рано залишив школу, почавши активно поширювати чутки й наклеп. Відома також назва твору самого Епікура “До Тимократа”. Невеликі фрагменти творів Метродора були знайдені під час розкопок у Віллі Папірусів біля Геркуланума. Філодем використовував його праці у своїх роботах “Про багатство” і “Про домашню економіку”.
Метродор заперечував значення традиційної освіченості, поезії та риторики; вважав, що наукове пізнання не має самостійної цінності; полемізував з Демокрітом з приводу природи людини; критикував Навсіфана; виступав проти участі в політичному житті. Але головна відмінна риса філософії Метродора, про яку ми знаємо, – це акцент на більшій чуттєвості та задоволенні, ніж у Епікура.