Луцій Манлій Торкват (108 – 55 рр. до н.е.) – був консулом 65 року до н.е. і навчався разом із Титом Помпонієм Аттіком (народився 110 року до н.е.) і Гаєм Марієм Молодшим (народився 109 року до н.е.). У зв’язку з громадянськими війнами 80-х років до н. е., коли Луцій Корнелій Сулла розгромив маріанську партію, у джерелах згадують цілу низку Манліїв, які воювали на боці Сулли. Навколо його персони розвивалися події “Змови Катіліни”, яка мала закінчитися вбивством консулів 65-го року.
Виходить, Торкват був зобов’язаний Цицерону життям. Після консулату Торкват був намісником Македонії. 63 року до н. е. сенат за пропозицією одного з тодішніх консулів Марка Тулія Цицерона проголосив Луція Манлія “імператором” за його військові успіхи. Наприкінці того ж року Торкват, незважаючи на хворобу, брав участь у сенатських обговореннях долі “катилінаріїв”.
Наступного разу він згадується в джерелах у зв’язку з подіями 58 року до н. е.: тоді Луцій безуспішно просив Гнея Помпея Великого і консула Луція Кальпурнія Пізона Цезоніна врятувати Цицерона від вигнання. У 55 році до н. е. Торкват закликав до відповіді в сенаті все того ж Пізона у зв’язку з його намісництвом у Македонії. Мабуть, незабаром після цього він помер; у всякому разі, до кінця 50 року до н. е. Луцій Манлій точно був мертвий. Цицерон називає Торквата у своєму трактаті “Брут” серед видатних ораторів. За його словами, Луцій Манлій “володів витонченим стилем, здоровим глуздом і справжньою столичною вишуканістю”.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
У Луція Манлія був також син з аналогічним ім’ям Луцій Манлій Торкват (90/89 рік до н.е. – 46 рік до н.е.) – претор 49 року до н.е. (друга за рангом посада після консула); він також був другом Цицерона, брав участь у громадянській війні 49-45 років до н.е. на боці Гнея Помпея Великого, і загинув після битви під Тапсом. Вважається, що саме він, а не його батько, був тим самим Торкватом, який захищає філософію епікуреїзму в трактаті Цицерона “Про межі блага і зла” (і автор знаменитої копіпасти Lorem Ipsum).
Торкват здобув чудову освіту: Цицерон, звертаючись до нього в трактаті “Про межі блага і зла”, згадує у зв’язку з його особистістю “науки, вивчення історії та пізнання речей, читання поетів, прекрасне знання безлічі віршів”. У трактаті “Брут, або Про знаменитих ораторів”, написаному незабаром після загибелі Луція, Цицерон дав йому розгорнуту характеристику: “Він був людиною широко начитаною не тільки в загальнодоступних творах, а й у складніших та більш абстрактних; він мав чудову пам’ять, надзвичайну переконливість та вишуканість виразу, а вищою його прикрасою був гідний і бездоганний спосіб життя”. Всупереч усьому цьому Авл Геллій називає Луція “грубим і неотесаним”.
Перша надійна згадка про нього відноситься до 66 року до н. е., коли він, “зовсім юнак”, притягнув до суду Публія Корнелія Суллу. Останній щойно виграв вибори консулів на 65 рік до н. е., обійшовши за результатами голосування Торквата-батька; Луцій висунув йому звинувачення в підкупі виборців і виграв справу. У результаті Сулла не зміг вступити на посаду, і консулом став Луцій Манлій-старший.
Імовірно близько 65 року до н. е. Луцій обіймав посаду монетного тріумвіра і карбував денарії із зображенням Сивілли. Будучи, за словами Цицерона, “главою, порадником і прапороносцем юнацтва”, Торкват брав участь у боротьбі проти змови Катіліни (63 рік до н. е.). 62 року до н. е. він вдруге притягнув до суду Публія Корнелія Суллу; тепер того звинувачували в причетності одразу до двох змов, 66 і 63 років до н. е. Торквату вдалося вплинути на формування колегії присяжних, але захисниками стали два найкращі оратори епохи – Цицерон і Квінт Гортензій Гортал. Тому Сулла все таки був виправданий.
Близько 58 року до н. е. Луцій став сенатором. 54 року до н. е. він намагався завадити своєму старому супротивнику Суллі притягнути Авла Габінія до суду за незаконні методи передвиборчої боротьби, але цей процес не відбувся: Габіній був засуджений в іншій справі, про здирництво. У 50 році до н. е. Торквата обрали претором і він став главою сім’ї після смерті батька.
У січні 49 року до н. е., коли Луцій вступив у повноваження претора, якраз почалася громадянська війна між Гаєм Юлієм Цезарем і Гнеєм Помпеєм Великим. Торкват підтримав останнього. Разом із більшістю магістратів він залишив Рим, до якого наближалися цезаріанці; в Альбі очолив загін у шість когорт, але його солдати невдовзі перейшли на бік ворога, а сам Луцій утік до Помпея. На початку 48 року до н. е. з повноваженнями пропретора він командував гарнізоном Оріка в Іллірії, обложеного Цезарем. Солдати Луція, здебільшого парфіни, відмовилися битися, тож йому довелося капітулювати. Цезар його помилував, але того ж року Торкват знову воював в армії Помпея: у битві при Діррахії він командував легіоном, на який обрушився основний удар ворога.
Наступна згадка про Луція відноситься до 46 року до н. е. Разом з багатьма іншими помпеянцями він влаштувався в Африці, але там же висадився і Цезар, який у квітні 46 року до н. е. здобув у квітні 46 року до н. е. чергову перемогу в битві під Тапсе. Торкват спробував втекти морем до Іспанії разом із Квінтом Цецилієм Метеллом Сципіоном. Вітер відніс кораблі до Гіппон-Регії, де їх оточила і потопила ескадра цезаріанця Публія Ситтія. Луцій Манлій був убитий у сутичці.