Автор статті: Хірам Креспо, він є засновником та редактором порталу societyofepicurus.com, автором книги «Догляд за епікурейським садом» та співавтором книги «Як жити хорошим життям: посібник з вибору особистої філософії». Він закінчив Північно-Східний університет Іллінойсу зі ступенем бакалавра міждисциплінарних досліджень, веде колонку Arte de Vivir для El Nuevo Día і веде блоги в «Autarkist».
Оригінал статті було опубліковано в The Humanist Magazin – журналі «Асоціації американських гуманістів» 28 квітня 2020 року.
ОСТАННІМ СПАЛАХОМ ХВОРОБИ, що розвинулась в масштабах загальної пандемії, став іспанський грип 1918 року, який забрав життя п’ятдесяти мільйонів чоловік. До цього бубонна чума (також відома як Чорна смерть), – що як і сучасний новий коронавірус, зародилася в Азії, в середині XIV століття, – як відомо, вбила від сімдесяти п’яти до двохсот мільйонів людей в Європі і Азії. Подібно до того, як Італія була епіцентром нинішньої пандемії, вважається, що італійські купці привезли Чорну смерть в Європу на своїх торгових суднах. В результаті цієї епідемії, за оцінками, загинуло не менше третини населення Європи.
Зрозуміло, що населення охопила масова істерія, а представників знедолених меншин почали посилено звинувачувати і переслідувати. З успадкованих міфів ми знаємо, що лиха, які могли статися в Єгипті, були пов’язані з божественною карою за всілякі утиски рабів. І під час нинішньої кризи в галузі охорони здоров’я, так само багато релігійних рухів повторюють свої «єремії» про кінець всіх часів та наш передбачуваний колективний гріх. При цьому одні активно святкують, переслідуючи свої божевільні уявлення про те, як повинен настати кінець світу; а інші роблять помилкові і небезпечні заяви, пов’язані з темою «зцілення вірою», і намагаються остаточно зруйнувати наші надії на науку. Але ті з нас, хто не страждає від істеричної лихоманки останнього часу, будуть шукати розумніші способи управління своїм часом.
«Неможливо розвіяти страх з приводу найголовнішого, не осягнувши природу світобудови і думаючи, що в байках щось є. Тому чисту насолоду неможливо отримати без вивчення природи».
© Епікур, «Головні думки» XII
Я сам в основному використовую епікурейську філософію як власну «операційну програму» або як інструмент для управління своїм способом життя. У третьому столітті до нашої ери Епікур Самоський та Метродор з Лампсака разом з давніми друзями і сподвижниками заснували епікурейський «сад», філософську школу в Афінах, де викладали матеріалістичну онтологію (всі речі – тіла, що складаються з частинок і порожнечі) та етику раціонального прагнення до насолоди. Для мене це найбільш наукова, корисна і заснована на реальності філософія життя.
Мені, як епікурейцю, важливо знати — і переконатися, що мої близькі теж знають — про природні причини та наукові пояснення нинішнього коронавірусу, а також точні методи запобігання передачі та практики самозахисту. Оскільки під час епідемій задіяна психологія масової істерії, важливо також захистити себе від шарлатанів і шкідливих ідей, що в такі моменти будуть намагатися експлуатувати наші екзистенційні вразливості, погіршуючи і без того погану ситуацію.
Арістіпп з Кірени, який винайшов етику задоволення, вчив, що ми повинні бути адаптивними і гнучкими, вбачаючи можливості для задоволення в будь-якій ситуації. Епікур у своєму листі до Менекея навчав, що здоров’я — поряд з безпекою і щастям — є однією з трьох груп категорій задоволення, які вважаються природними і необхідними. Це такі задоволення, в яких природа не дає нам вибору: якщо ми знехтуємо ними, наші тіло та розум постраждають. Але Євангеліє Щастя, яке проповідує Епікур, також навчає і тому, що природа зробила найнеобхідніше водночас і найдоступнішим. Добрий епікуреєць не відкладе свого щастя і, замість того, щоб піддатися забобонному страху і втратити душевний спокій, старанно зробить розумні речі, які ми всі повинні зробити, щоб запобігти зараженню, а також побудує свій новий режим задоволення навколо обмежень, викликаних пандемією.
Епікур радить нам не затягувати отримання нашого щастя і каже, що задоволення – це альфа і омега хорошого життя, наша відправна точка у всіх наших рішеннях і уникненнях. Ось кілька ідей про те, як приємно жити під час коронавірусу.
Задоволення від домашніх справ (The Pleasures of Nesting)
Більше століття тому, з початком пандемії 1918 року, місто Філадельфія, штат Пенсільванія, вирішило не скасовувати парад, який був запланований на 28 вересня для допомоги у фінансуванні Першої світової війни. У той час всі вважали, що “іспанський грип” є проблемою саме Іспанії. До 1 жовтня Університет Пенсільванії отримав понад 600 повідомлень про нові випадки хвороби, і 16 000 людей померли протягом шести місяців. Всього в світі від іспанського грипу померло близько п’ятдесяти мільйонів чоловік. З іншого боку, Сент-Луїс, штат Міссурі, заборонив паради і дотримувався суворих карантинних протоколів, залишивши загиблими лише близько 600 осіб. Після закінчення Першої світової війни в Ірландії відбулося грандіозне святкування, на якому кількість випадків іспанського грипу та смертей зросла, ще раз продемонструвавши важливість соціального дистанціювання під час епідемій.
Оскільки в ці часи ми повинні уникати тісних контактів, ми повинні зосередитися на “задоволеннях самотності” і зробити наш будинок притулком для безтурботних задоволень. Це час для максимального задоволення від інтимних задоволень. Ми можемо читати, чи писати в нашому щоденнику, або займатися іншими особистими розвагами та хобі, які в інших випадках ми відкидаємо за те, що вони занадто очевидно викликають тривогу, як справи вбиваючі наш дорогоцінний час.
Ми можемо дивитися фільми (або дивитися улюблені шоу) вдома наодинці або, ще краще, віртуально з близькими або друзями, а також готувати та їсти вдома. Дослідження показують, що ізоляція є фактором ризику нарівні з ожирінням і курінням, а тому час від часу важливо спілкуватися зі знайомими обличчями (через соціальні мережі, якщо іншого шляху немає).
Нам слід приділити деякий час, щоб зосередитися на заходах, пов’язаних з гігієною – наприклад, нам потрібно підтримувати всі поверхні будинку та робочого місця чистими – і зробити ці заходи приємними. Мені подобається робити це, вмикаючи жваву музику, коли я прибираю. Інші бажаючі практикувати епікурейство в цей час, можуть використовувати ванни з піною або іншим чином будувати свій приємний спосіб життя навколо інших гігієнічних ритуалів.
Задоволення від вивчення філософії
«Присвятити себе читанню і роздумам про приємні речі – це спосіб прищепити собі майже постійне задоволення».
(с) Жульєн Оффре де Ламетрі – “Анти-Сенека”.
Ми можемо позбутися будь-якого постійного страху перед богами і смертю, вивчаючи природу і філософію. Епікур радив своїм учням вчитися наодинці і з товаришами; і вчив, що з вивченням філософії задоволення і навчання відбуваються одночасно.
Є задоволення, яке ми отримуємо від дружби, що формується під час навчання з іншими, і, звичайно, є літературні задоволення, згадані вище Ламетрі. На додаток до творів Епікура Самоського та Філодема Гадарського, нам пощастило мати «Кілька днів в Афінах», епікурейську класику англійською мовою, написану Френсіс Райт, наставником якої був Томас Джефферсон. Також є велика епічна поема Лукреція «De Rerum Natura» («Про природу речей»), найближча книга до епікуреїзму, з усіх що в нас є. Це найповніший трактат епікурейської фізики, антропології та гносеології античності, який зберігся до наших днів.
В одному з уривків Лукрецій розповідає про релігійне жертвоприношення Іфігенії богам через забобонний страх, і закінчує висновком: Tantum Religio potuit suadere malorum! (“Це релігія схиляє нас до таких злих вчинків”). Ця цитата стала часто використовуваним мемом серед сучасних епікурейців, які хочуть коментувати зло від релігії в наші дні. Він використовується щоразу, коли відбувається акт тероризму або іншого зла, інспірованого релігією. Епізод з Іфігенією нагадує те, що відбувається, коли пастори покладаються на зцілення вірою, а не на реальну науку, коли члени певних протестантських сект відкидають переливання крові власним дітям через їхню віру в надприродну силу крові, або коли батьки не дозволяють вакцинувати своїх дітей, тому що сумніваються в науковій інформації — зазвичай з поваги до релігії. Коли невинна дитина або інша невинна жертва приноситься в жертву за безцінь, життя витрачається даремно, але боги залишаються глухими до криків смертних, і природа продовжує йти своїм шляхом. Якщо ми — у своїй ролі філософів — не будемо часто коментувати і відкрито критикувати громадськість з приводу цих проблем, ніхто не матиме можливості для морального та інтелектуального розвитку.
Лукрецій починає свою поему з вихваляння богині Венери, «Великої матері», яка також є поетичною метафорою як насолоди, так і матерії, творця всього, а закінчує поему обговоренням смерті і болісним описом смертельної пандемії, що вразила Афіни на другому році Пелопоннеської війни.
Поема «Про природу речей» ділиться на шість книг. У третій книзі Лукрецій обговорює, чому ми не повинні боятися пекла, що душа фізична, вбудована в тіло, а отже, смертна разом із плоттю. У цій книзі він висміює віру в реінкарнацію і вважає за смішне думати, що душі чекають у черзі, тримаючи квитки на грандіозне шоу, яким є планета Земля, аби там втілитися. Він стверджує, що вічність після смерті порівнянна з часом до народження, якого ми не пам’ятаємо, тому що нас не існувало. Пояснює, як переробка всіх атомних частинок нашого тіла необхідна для формування тіл інших живих істот і нечутливих істот, і порівнює смерть зі сном, від якого ніхто не прокидається. Зрештою, боятися нема чого, адже нас вже не буде, і тому ми вже не зможемо відчувати нічного поганого.
Що стосується наших занепокоєнь щодо того, як інші люди, які люблять нас або можуть залежати від нас, впораються з ситуацією після того, як ми підемо з життя, то це цілком законне занепокоєння. Нам потрібно пам’ятати про те, що ми в силах контролювати (переконатися, що існують допоміжні та вторинні мережі допомоги, і що написаний заповіт) і спрямовувати нашу тривогу на зміцнення самодостатності та соціальних зв’язків наших близьких. У часи, коли нам нагадують про смерть, також природно частіше розмовляти з сім’єю, прощати або просити прощення, а в іншому випадку закривати питання, які залишаються невисловленими для близьких людей.
Нарешті, в уривку з поеми, який здається прозрінням і демонструє силу мистецтва в наданні сенсу життя, Лукрецій уособлює природу як свою музу і вкладає в її уста натхненні слова: природа з’являється і закликає смертних бути вдячними за час і життя, якими їм пощастило насолоджуватися. Вона говорить нам, що в кінці нашого життя ми повинні бути готові покинути цей світ в якості задоволеного гостя, насолодившись усіма зручностями і делікатесами, які вона легко надала на бенкеті життя.
У короткому листі Епікура до Менекея ми знаходимо додаткові втіхи і повчання, що стосуються страху смерті, а також страху перед хворобами і болем, які мають відношення до сучасних часів пандемії. Він каже, що природа встановлює межі всіх наших болів, і що оскільки смерть – нерозумна; то єдиний спосіб, яким вона змушує нас страждати, – це очікування того, чого ми насправді навіть не зможемо відчути.
Задоволення від атараксії
Найбільш стійке задоволення, яке ми можемо розвинути, – це просто підтримувати приємний характер. Давньогрецькі філософи використовували слово «атараксія» для позначення морально-етичного ідеалу спокійного, приємного почуття незворушності. Нам не потрібно уникати новин, хоча часто може бути корисним скоротити споживання медіа заради душевного спокою.
Панікувати нерозумно. Страх, як правило, перебільшує те зло, яке може як прийти, так може і не настати. Це обмежує нас і не дозволяє вжити відповідних заходів, якщо це необхідно. Епікур вчив нас, що смерть для нас нічого не означає. Поки ми живемо, ми повинні дбати про якість нашого життя та життя тих, кого любимо.
З масовими епідеміями хвороб людство стикалося і раніше: нова хвороба виникає в результаті контакту з тваринами, для яких у нашого виду не виробився природний захист, і потрібен деякий час, щоб наша імунна система адаптувалася (а в наші часи і час на розробку вакцини). Вчені досі вивчають, як Чорна смерть змінила генетичний склад і природні захисні механізми сучасної людини. Сама природа вчить нас, як уникати захворювань і як на них реагувати: нам огидно, коли ми відчуваємо неприємний запах, якого, ймовірно, слід уникати, і у нас є багато інших рефлексів, які допомагають нам вижити. Природа також дала нам здатність до задоволення, щоб допомогти нам дізнатися, що гідне вибору, та біль як керівництво до того, чого слід уникати. Якщо ми вивчаємо епікурейську філософію і використовуємо наші здібності, ми можемо вчитися або, принаймні, намагатися жити комфортніше серед незручностей і проблем, пов’язаних з нинішньою кризою охорони здоров’я.