До попередньої частини. Коли Парменіду виповнилося тридцять років (близько 495-90 рр. до н.е.), – а це вік “акме” – найвищої точки розвитку особистості, і, найімовірніше, також той вік, за якого філософ досягає найменшої популярності, – Піфагор і Ксенофан або якраз померли, або доживали останні роки свого життя, уже в глибокій старості. Точно так само не…