Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Гермарх з Мітилени (ін.-грец. Ἕρμαρχoς; близько 335 р. до н. е. – близько 250 р. до н. е.) – давньогрецький філософ, учень і послідовник Епікура. Народився в Мітилені в бідній сім’ї, і спочатку займався шкільною риторикою; але згодом, коли Епікур приїхав у Мітилену і влаштувався там, Гермарх став його відданим учнем. З незрозумілих причин у Мітилені їм стало важко перебувати, і тоді Епікур разом із Гермархом покинули місто і переїхали в Лампсак, де створили нову філософську школу. Саме з Лампсака походить більша частина відомих авторів епікурейської школи. Коли всі найближчі послідовники Епікура переїхали до Афін і заснували там новий “Сад” – лише троє учнів носили титул kathegemones (фактично заступники очільника школи) – Метродор, Поліен і сам Гермарх.
Спадкоємцем Епікура в управлінні школою мав стати Метродор з Лампсака, проте він помер занадто рано, а ще раніше з життя пішов Поліен. Тому в Епікура не залишалося іншого варіанту, окрім як призначити Гермарха своїм наступником в управлінні школою (бл. 270 р. до н. е.). Цицерон наводить лист Епікура, адресований Гермарху, де він викладає свої передсмертні муки, і покладає відповідальність за дітей Метродора на плечі Гермарха, як нового очільника школи. Сам Гермарх помер уже в похилому віці від паралічу, показавши себе здібною людиною і керуючи школою впродовж 30-ти років.
Згідно з Діогеном Лаертським, Гермарх автор таких трактатів: “Листи про Емпедокла” (22 книжки), “Про знання”, “Проти Платона”, “Проти Аристотеля”.
Твори Гермарха не збереглися, з назв зрозуміло, що його роботи були спрямовані проти філософії Платона, Арістотеля і Емпедокла. Уривок з його “Проти Емпедокла” був процитований Порфирієм під час розгляду питання про необхідність законів у суспільстві. Також на його погляди про природу богів посилається римський епікуреєць Філодем.