Заповіт він залишив такий:
“Цим залишаю весь мій маєток Аміномаху, синові Філократа, з Бати, та Тимократу, синові Деметрія, з Потама, згідно з записаним у Метрооні даруванням на ім’я того й іншого і з тією умовою, щоб сад і все, що до нього належить, вони надали Гермарху, синові Агеморта, мітиленянину, з товаришами по заняттях філософією, а далі – тим, кого Гермарх залишить наступниками в заняттях філософією, щоб вони проводили там час, як то личить філософам. А всім нашим спадкоємцям з філософії заповідаю завжди всіляко сприяти Аміномаху і Тимократу з їхніми спадкоємцями в улаштуванні саду і життя в ньому, щоб ті спадкоємці доглядали сад якнайкраще нарівні з тими, кому доручать це наші наступники з філософії. А будинок, що в Меліті, нехай Аміномах і Тимократ відведуть під житло Гермарху і його товаришам з філософії, поки Гермарх живий.
А з тих доходів, що ми заповідали Аміномаху і Тимократу, нехай вони з відома Гермарха приділять частину на жертвоприношення за батьком моїм, матір’ю, і братами, і за мною самим під час звичайного святкування дня мого народження щороку в 10-й день гамеліона і на те, щоб 20-го числа кожного місяця встановленим чином збиралися товариші по школі на пам’ять про мене і про Метродора. Нехай вони відзначають також і день моїх братів на місяць посидеон, і день Полезна на місяць метагітніон, як велося досі й у нас.
І нехай Аміномах і Тимократ подбають про Епікура, сина Метродора, і про сина Поліена, поки вони займаються філософією і живуть при Гермарху. Так само нехай подбають вони про доньку Метродора, якщо буде вона доброчесна і слухняна Гермархові, а коли вона подорослішає, то нехай видадуть її за кого вкаже Гермарх між товаришами своїми з філософії, і нехай призначать їм на річне прогодовування із заповіданих нами доходів стільки, скільки вони з Гермархом вважатимуть за потрібне. Гермарха нехай вони поставлять охоронцем доходів поруч із собою, щоб ніщо не робили без того, хто постарів зі мною в заняттях філософією і залишений після мене керівником товаришів із філософії. Нехай і в посаг для дівчини, коли вона ввійде у вік, Аміномах і Тимократ візьмуть з наявності стільки, скільки вважатимуть за потрібне, з відома Гермарха. Нехай подбають і про Ніканора, як ми про нього дбали, щоб ніхто з наших товаришів із філософії, надаючи нам послуги в справах, виявляючи всіляку доброзичливість і постарівши зі мною в заняттях філософією, не залишився після цього нужденним з моєї вини.
Книги, що у нас є, все віддати Гермарху. Якщо ж з Гермархом що-небудь трапиться до того, як Метродорові діти прийдуть у вік, і якщо будуть вони доброчесними, то нехай Аміномах і Тимократ із залишених нами доходів видадуть, скільки можна, щоб вони ні в чому не знали потреби. І про все інше нехай вони подбають, як я розпорядився, щоб все було зроблено, що виявиться можливим. З рабів моїх я відпускаю на волю Міса, Нікія і Лікона, а з рабинь Федрію”.
А вже вмираючи, пише він до Ідоменея такого листа:
“Писав я це тобі в блаженний мій і останній мій день. Болі мої від проносу і від сечовипускання вже такі великі, що більше стати не можуть; але в усьому їм протистоїть душевна моя радість при спогаді про бесіди, які були між нами. І з огляду на те, як із малих років ставився ти до мене і до філософії, личить тобі взяти на себе турботу і про Метродорових дітей”.
Такою була його остання воля.
Наступний розділ: Учні Епікура.
Десята книга Діогена Лаертського – всі розділи.
