Луцій Кальпурний Пізон Цезонін (бл. 90-43 до н.е.) – римський воєначальник і політичний діяч із плебейського роду Кальпурнієвих, консул 58 року до н.е. (простіше кажучи – президент республіки, вища посада) та цензор 50 року до н.е. Імовірно, розпочав свою кар’єру в 60-ті роки. Став тестем і політичним союзником Гая Юлія Цезаря, завдяки чому й отримав свій консулат. На думку деяких учених, саме Пізон Цезонін був власником знаменитої Вілли папірусів у Геркуланумі.
Він був намісником провінції Македонія (у 58-55 роки до н. е.), і його діяльність на цій посаді отримала в античних авторів винятково негативні оцінки. Утім, головним джерелом з цієї теми є твори Марка Туллія Цицерона, відкритого ворога Пізона. Вершини своєї кар’єри – посади цензора – Луцій Кальпурний досяг усупереч власній волі (P.S. цензор вважався найвищою посадою в етичному розумінні, вона “відкривалася” як найостанніший рівень, але реальної влади майже не давала. І все одно цікаво, що Пізон узяв і цю посаду в тому числі).
Коли його зять розпочав громадянську війну проти Гнея Помпея Великого (49 рік до н. е.), Пізон не підтримав жодну зі сторін (!); пізніше він все-таки перебував в оточенні Цезаря. А після вбивства останнього намагався запобігти новій війні (!), але зазнав невдачі. Зник із джерел під час Мутинської війни.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Наше головне джерело, Цицерон, не приховував своєї ворожості щодо Пізона і був украй упередженим, оскільки той мав пряме відношення до суду над Цицероном і до його тимчасового вигнання з Риму. У цих текстах звучать епітети “нелюд”, “могильник держави”, “консул-згубник”, “найневдаліший і наймерзенніший імператор”, “дикий звір”; Цицерон говорить про безчесність, нахабство, пихатість, жорстокість, упертість Луція, про його схильність до розпусти. У зображенні Цицерона Луцій Кальпурній виявляється людиною неосвіченою, подібно до своїх предків-галів. Але він все таки каже, що Пізон був оточений філософами-епікурейцями. У зв’язку з цим німецький антикознавець Ф. Мюнцер констатує, що Луцій “не був чужий грецької освіченості”.
Одного разу Пізона розбранив і поет Гай Валерій Катулл. Його друзі, Вераній і Фабулл, перебували у свиті Луція під час його македонського намісництва і, мабуть, розраховували поживитися за рахунок провінціалів, але помилилися у своїх надіях. Більш щасливими виявилися інші наближені проконсула, Порк і Сократіон. Катулл у зв’язку з цим називає Пізона “мерзотником”, “ганьбою Ромула і Рема”, “мерзенним Пріапом“.