У зв’язку з уже згаданими Александром і Аполлонієм, варто згадати ще таку роботу, як “Правдиве слово” Цельса, відомого платоніка і друга імператора Марка Аврелія (121-180), який листувався з придворним лікарем Галеном (129-210). У цьому “Правдивому слові” вперше в систематичному вигляді було викладено критику християнства. Тож не дивно, що свою роботу про шарлатанів Лукіан присвятив саме Цельсу.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Але виникає питання, чому тоді в цій роботі Лукіана критикуються платоніки і неопіфагорійці? Чому там розхвалюється Епікур, і повідомляється, що захист Епікура робився заради самого Цельса? Все це натякає на те, що Цельс – епікуреєць. Той же лікар Гален у листуванні спілкується з ним, як з епікурейцем. І критика щодо його книги, написана пізніше богословом Орігеном (185-254) під назвою “Проти Цельса”, неодноразово малює того саме епікурейцем, що ховається за ширмою платонізму. Оріген упевнений у своїй думці, посилаючись на “інші книги” Цельса. Звідси зазвичай роблять висновок про існування цілих двох Цельсів – епікурейця і платоніка, але в світлі тісних зв’язків між ними за тематикою, і в світлі листування Галена – ця версія здається занадто натягнутою. Найімовірніше Оріген має рацію, і він знає більше того, що дійшло до нас. Однак судити слід за тим, що дійшло, і про це ми обов’язково проведемо окреме ретельне дослідження.
Цікаво також, що учень Орігена на ім’я Діонісій Александрійський (190-265) написав великий твір “Про природу”, однією з головних цілей якого була полеміка з епікурейцями. Це говорить нам про те, що в 180-250 рр. епікуреїзм усе ще був украй поширений і являв собою першорядного супротивника всілякої теології, а також зайвий раз нагадує про цей період як про найвирішальніший у боротьбі між стародавньою філософією і християнством.
Авл Корнелій Цельс
Сам Оріген згадує окремо більш стародавнього лікаря на ім’я Авл Корленій Цельс (25 до н.е. – 50 р.р.), і так само називає того епікурейцем, що, до речі, не позбавлене сенсу, виходячи зі змісту його медичних ідей (про це буде в окремій статті про античну медицину). Але той факт, що Оріген розділяє цих Цельсів і називає обох епікурейцями, усуває можливість плутанини, де пізній Цельс міг би вважатися епікурейським лікарем.
До речі про лікаря, наведемо тут цитату Авла Корнелія, яка чудово резонує з епікурейськими міркуваннями, які наводить Плутарх у “Застільних бесідах” (див. тут). Наводиться за твором “Про медицину”:
Що ж стосується статевих зносин, то до них не слід як занадто прагнути, так і занадто їх побоюватися, рідкісні зносини тримають тіло в постійному збудженні, часті – розслаблюють. Хоча норма їх має визначатися не числом, а віком і фізичним станом, однак треба пам’ятати, що зносини не шкідливі, коли вони не спричиняють ані тілесної слабкості, ані страждання.
Вдень вступати в зносини гірше, вночі спокійніше; до того ж, не годиться, у першому випадку, відразу братися за їжу, а в другому – прокинувшись, – за роботу. Усього цього рекомендується дотримуватися людям сильним фізично, водночас треба берегтися, щоб, перебуваючи в доброму здоров’ї, не виснажувати сил, придатних на випадок нездоров’я.