Коротка попередня замітка. Я і сам здавна користуюся схемою, де філософії Декарта протистоїть філософія Локка, а фізиці Декарта – фізика Ньютона. У цій схемі виникає спокуса розглядати Локка і Ньютона в тандемі. Тим більше, що підстав для цього більш ніж достатньо. Філософія Просвітництва по праву може вважатися ньютоно-локковською системою.
Однак, не можна забувати, що в контексті античної філософії існував серйозний поділ на фізиків і математиків. У якомусь сенсі весь конфлікт матеріалізму та ідеалізму виріс із цього поділу. Декарт уперше створив повноцінну математичну фізику, де-факто підпорядкувавши фізику математиці (і невипадково, що у філософії він виявився ідеалістом). Так, це мало великий позитивний ефект на розвиток науки, але якщо розглядати питання суто з точки зору філософії, то він завдав потужного удару по матеріалістичній традиції. На основі Ньютона і Локка йому незабаром завдали контрудару, і було створено нову філософію матеріалізму у Франції. Це відома історія.
Але ми постійно заплющуємо очі на те, що Ньютон – лише поглибив принципи математичної фізики. Його основна праця навіть називається “Математичні початки натуральної філософії”. Ньютон теж зовсім не випадково був релігійним сектантом. У своїй філософії він послідовний ідеаліст. І хоча він свідомо оскаржував фізичні теорії Декарта, але технічно вони перебували в одному таборі й рухалися в одному напрямку. Відомо, що в юності Ньютон активно вивчав Декарта.
Можливо, Ньютон відрізняється від Декарта напором на емпіризм. Але загалом він є не фізиком-математиком, а математичним фізиком. І цього не можна забувати. Ньютона використали для обґрунтування матеріалізму, але тільки відірвавши від контексту і максимально вихолостивши деякі окремі висновки з його робіт.
А про відмінності емпіризму і філософії того ж Локка – ми вже докладно писали в цій статті.
