Гай Амафіній (бл. 125 р. до н.е.) – давньоримський письменник і прихильник вчення Епікура. Мабуть, він був старшим сучасником Цицерона. Згадується тільки у двох трактатах Цицерона (“Вчення академіків” і “Тускуланські бесіди”) і в одному листі Гая Кассія Лонгіна. Вочевидь, він був одним із перших письменників, які викладали суть епікурейської філософії латиною, і Цицерон відгукується про його твори несхвально – зокрема, через поганий стиль (хоча це звична справа для епікурейців).
Амафіній і ще один епікуреєць на ім’я Рабірій, за словами того ж Цицерона, “без усякої науки, простою мовою міркують про речі очевидні… і вважають, що взагалі не існує жодного мистецтва мовлення і міркувань”. Кассій називає Амафінія “поганим перекладачем” слів Епікура. При цьому твори Амафінія були досить популярні у римської публіки.
Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Часто з цими двома ще пов’язують ім’я Катія Інсубра (110-50р. до н.е.), який вочевидь був молодшим за них. Імовірно, Інсубр був уродженцем Галлії; у його творах, що не дійшли до нас, філософські питання викладались латинською мовою, так само як і у випадку Амафінія і Рабірія. Катій склав трактат із чотирьох книг про природу і про вище благо (De rerum natura et de summo bono). Час життя Катія і загальний напрямок його філософської думки випливає зі згадок про нього у творах Цицерона і Квінтіліана. Зокрема, в одному з листів Цицерона, датованому 45 роком до н. е., про Катія говориться, як про недавно померлого. Лист адресовано Кассію Лонгіну, одному з майбутніх убивць Юлія Цезаря, який нещодавно перейшов в епікуреїзм. Цицерон підколює Кассія щодо його нової філософії і жартує про “спектри” Катія, тобто про εἴδωλα або матеріальні образи, які, як припускали епікурейці, уявлялися розуму і викликали ідею відсутніх об’єктів:
“Коли я пишу тобі щось, мені якось здається, ніби ти присутній, і це не шляхом уявлення собі образів, як кажуть твої нові друзі, котрі вважають, що навіть уявлення, які виникають в умі, порушуються Катієвими образами; адже інсубр Катій, епікуреєць, що помер нещодавно, називає – хай буде це відомо тобі – образами (spectrum) те, що той гаргеттець, а раніше й Демокріт називали образами (images).
Хоча очі й можуть отримувати удари від цих образів, бо останні навіть самі прибігають, але як їх може отримувати душа – я не бачу. Потрібно буде, щоб ти пояснив мені, коли ти благополучно приїдеш, – чи в моїй владі твій образ, тож він має прибігти, щойно мені захочеться подумати про тебе, і не тільки про тебе, який у мене в самому серці, але якщо я почну думати про острів Британії, то щоб образ останнього прилетів до моїх відчуттів”.
Ранні коментатори Горація стверджували, що філософа слід ототожнювати з Катієм, згаданим у четвертій сатирі другої книги поета. Цей Катій представлений як такий, що читає серйозну і змістовну лекцію на різні теми, пов’язані із задоволеннями за столом. Однак зі слів Цицерона випливає, що розглянута сатира могла бути написана тільки через кілька років після смерті Катія. Тож або це прізвисько з відсиланням на знаменитого на той час епікурейця, або ми маємо справу з плутаниною в датуваннях або з помилкою Цицерона.
Квінтіліан коротко характеризує Катія: “З-поміж епікурейців Катій є письменник, не надто ґрунтовний, проте не без приємності”.