Рубрика: Знайомство з епікурейцями.
Тімократ з Лампсака був епікурейцем-ренегатом, який поставив за мету свого життя поширювати наклеп на філософію і спосіб життя Епікура. Він був старшим братом Метродора, найкращого друга і найвідданішого послідовника Епікура. Близько 290 р. до н.е. Тімократ порвав зі школою, мабуть, тому, що відмовився визнати, що задоволення було вищим благом життя. Його книга проти Епікура, опублікована після відступництва, називалася “Розваги”. У ній він стверджував, що Епікур не був справжнім афінським громадянином, і ніби Епікура двічі на день блювало від перегодовування, а сам Тимократ ледве-ледве зумів ухилитися від нічної Епікурової філософії та від посвяти в усі його “таїнства”; ще він каже, що в міркуваннях Епікур був вельми неосвіченим, а в житті – ще й більше, що тілом він був кволим і довгі роки не міг навіть встати з нош, що на обжерливість він витрачав по міні на день, що з ним і з Метродором плуталися й інші гетери – Маммарія, Гедея, Еротія, Нікідія – і що у своїх 37 книгах “Про природу” він багато повторюється і без кінця суперечить іншим філософам, особливо ж Навсіфану.
Суперечка стала вельми запеклою; Філодем цитує Тімократа, “що він любив свого брата, як ніхто інший, і ненавидів його, як нікого іншого”. У широко цитованому листі Метродор перебільшено звинуватив Тімократа в тому, що той не зробив (!) шлунок еталоном у всьому, що стосується вищого блага. Відомо, що Метродор написав принаймні один твір проти Тімократа; та й сам Епікур також написав “Думки про претерпіння, до Тімократа”.
Якщо судити за фрагментами з ймовірного листа Метродора – сам Тімократ виступив на основі вельми стоїко-платонічних позицій, захищаючи принципи суспільного життя (і публічного викладання філософії), патріотизму, героїчної самопожертви, прагнучи слави і величних вчинків. Ну або принаймні він захищав ці принципи на теоретичному рівні.
Але з огляду на те, що епікуреїзм швидко поширювався, дуже складно припустити, що він від самого початку унеможливлював популяризацію в масах; отже, лист може бути суто-літературною підробкою, що ґрунтується на абстрактних уявленнях “збоку”, про те, яким “має” бути епікуреїзм (де нібито очевидно, що, згідно з власними принципами, школа не має виходити за межі гуртка друзів і не має займатися суспільним вихованням, має вихваляти лише блага шлунку і т.д.). Якщо ж вважати, що це листування – оригінал, то тоді виходить, що Тімократ виступив із критикою епікуреїзму вже в цілком Цицероно-Плутарховому стилі, і ще задовго до них самих. І якщо відповіді Метродора не є підробкою, то класичний епікуреїзм виявиться доволі близьким до ворожої карикатури, і явно суперечитиме більшій частині вже відомих справжніх джерел. А також можна буде вважати, що весь пізній епікуреїзм таки мав розвиток, і розвиток в умовно “добрий” бік. Тож жодного “занепаду” (про який говорять Цицерони і Плутархи) у школі якраз таки не було, і вона з часом тільки “одухотворялася”. Але якщо навіть такий розвиток мав місце, то чому і як він міг статися, якщо простіше було одразу кинути таку мерзенну школу “насичення утроби” і вирушити до одухотвореного Плутарха?
Загалом, озвучений конфлікт призводить до безлічі дивацтв і проблем, але серйозних підстав вважати листування наклепницькою підробкою у нас немає (крім того, що Діоген Лаертський вважав Тімократа просто божевільним, що розповсюджував наклеп заради наклепу), тому поки що можна заочно вважати, що воно більш-менш оригінальне і відображає принаймні за змістом – справжню суть полеміки. Самому ж мені здається, що це скоріше фальсифікація; аж надто карикатурно все звучить і слабко в’яжеться з основним шаром уже відомого, та й Тімократ усе ж таки очевидець, і складно списати все на його “божевілля”; скоріше він не справжній автор критики.